Ісландія знову відкриває дискусію про ЄС: що означає референдум 29 серпня

29 серпня 2026 року ісландці голосуватимуть за відповідь на одне вузьке питання: чи слід поновити переговори про вступ Ісландії до Європейського Союзу?

Це не референдум про негайний вступ до ЄС. Позитивна відповідь лише поверне за стіл переговорів процес, призупинений у 2013 році. Якщо Брюссель і Рейк'явік зрештою домовляться про умови членства, їх винесуть на окреме голосування. Результат нинішнього референдуму має консультативний характер.

Чому Ісландія подала заявку, а потім відмовилася від процесу

Ісландія звернулася із заявкою на вступ у 2009 році, невдовзі після обвалу банківської системи. У той момент членство в ЄС і можлива майбутня заміна ісландської крони на євро здавалися частині політиків способом здобути економічну стабільність.

Після парламентських виборів 2013 року до влади прийшов правоцентристський євроскептичний уряд. Він призупинив переговори через зниження громадської підтримки членства та наслідки кризи єврозони. До цього було відкрито 27 переговорних розділів, 11 із них попередньо закрили.

Найгостріші теми так і не були узгоджені:

• розділ про сільське господарство не відкривали;
• переговори щодо рибальства зупинилися ще до завершення підготовчого аналізу та початку повноцінних переговорів.

За цими формальними процедурами стояли питання національного суверенітету: контроль над рибними запасами, захист фермерів, свобода економічної політики та можливість не застосовувати всі правила ЄС.

Чому питання повернулося саме тепер

Геополітичні обставини змінилися. Війна Росії проти України, посилення конкуренції в Арктиці та Північній Атлантиці, а також сумніви щодо надійності Сполучених Штатів посилили аргументи прихильників тіснішого політичного зближення з Європою.

Окреме місце в дебатах посіла Гренландія. Американський тиск і заяви Вашингтона щодо стратегічно важливої данської території привернули увагу до вразливості всього простору між Гренландією, Ісландією та Великою Британією.

Ісландія вже є членом НАТО. Прихильники поновлення переговорів вважають, що членство в ЄС могло б додати політичної та економічної ваги на додаток до гарантій Альянсу. Противники відповідають, що саме НАТО, а не ЄС, є головною структурою безпеки.

Втім, геополітика не витіснила повсякденну економіку. Ціни, рибальство, стабільність валюти та питання суверенітету для багатьох виборців важливіші за міжнародні міркування.

Чого очікувати від настроїв виборців

Опитування свідчать про більшу підтримку самого проведення референдуму та з'ясування реальних умов потенційної угоди, ніж безпосередньо членства в ЄС. За даними актуального огляду Європейського парламенту, більшість громадян підтримує голосування щодо початку переговорів, тоді як ставлення до членства залишається суперечливим.

Ця різниця принципова: виборець може проголосувати «так» за переговори, не погоджуючись наперед на вступ. Обіцяний другий референдум має стати запобіжником — тоді громадяни оцінюватимуть конкретний пакет домовленостей, зокрема умови щодо рибальства, а не абстрактний вибір між «Європою» та ізоляцією.

Тому нинішнє голосування не варто трактувати як остаточний проєвропейський розворот. Доступні опитування дають підстави вважати боротьбу близькою, але їхні результати залежать від формулювання питання та того, чи враховують нерішучих респондентів. Наявних зведених даних недостатньо, щоб назвати одну беззаперечну цифру підтримки.

Що Ісландія вже має завдяки угодам з Європою

Через Європейську економічну зону (ЄЕЗ) Ісландія вже бере участь у значній частині єдиного ринку ЄС і застосовує великий масив відповідного законодавства, зокрема правила вільного пересування.

Країна також входить до Шенгенської зони, тому її громадяни можуть подорожувати без паспортного контролю більшістю країн цієї зони.

Однак ЄЕЗ не охоплює спільну аграрну та рибальську політику ЄС. Ісландія не входить до митного союзу чи спільної торговельної політики, не обирає депутатів Європейського парламенту, не призначає єврокомісара і не має формального голосу під час ухвалення законів ЄС. Отже, доступ до єдиного ринку є широким, але не рівнозначний повному членству.

Повноправне членство зазвичай означало б представництво та право голосу в інституціях ЄС, участь у бюджеті Союзу, застосування спільної зовнішньоторговельної політики, а також спільної аграрної та рибальської політики.

Головні аргументи прихильників і противників

Чому переговори хочуть поновити

Прихильники кажуть, що Ісландія вже приймає багато правил ЄС через ЄЕЗ, але не має прямого голосу щодо їх ухвалення. Членство, на їхню думку, могло б перетворити нинішнє «прийняття правил» на участь у їх формуванні.

Вони також бачать у ЄС ширший політичний простір і більш передбачуване економічне середовище в час нестабільності Північної Атлантики. Переговори, наголошують прихильники, дали б змогу домагатися спеціальних умов для особливостей ісландської економіки.

Нарешті, саме переговори можуть показати реальні умови майбутньої угоди — щодо риби, сільського господарства, валюти та фінансових внесків. Остаточне рішення можна буде ухвалювати вже на основі конкретного тексту.

Чого побоюються противники

Противники вважають, що Ісландія вже отримує головну комерційну перевагу — доступ до єдиного ринку — без повної політичної ціни членства. Вони побоюються внесків до бюджету ЄС і втрати свободи дій у регулюванні та проведенні економічної політики.

Членство також позбавило б Ісландію можливості самостійно укладати торговельні угоди, оскільки зовнішня торговельна політика належить до компетенції ЄС.

Фермери побоюються сильнішої конкуренції з боку імпорту з країн Союзу та тиску на внутрішні механізми захисту. Цим частково пояснюється, чому аграрний розділ не відкрили під час першого раунду переговорів.

Найсильніший спротив стосується рибальства. Рибні запаси мають для Ісландії і економічне, і символічне значення. Критики вважають, що участь у спільній рибальській політиці ЄС могла б перенести визначення квот і правила доступу до ресурсів у загальноєвропейську систему, послабивши національний контроль.

Чому макрель стала символом суперечки

Суперечки навколо макрелі стали своєрідним скороченим позначенням ризиків членства. Зміни в розподілі запасів цієї риби та пов'язані з ними конфлікти щодо квот зробили її особливо чутливою темою під час попереднього переговорного процесу.

Противники побоюються, що судна з інших країн ЄС отримають доступ до ісландських вод, а Ісландія втратить можливість самостійно визначати частку вилову. Прихильники відповідають, що переговори могли б передбачити перехідні або спеціальні гарантії. Але це лише мета переговорів, а не гарантований результат.

Уряд уже сформулював свою червону лінію. Міністерка закордонних справ Ісландії Тордґердюр Катрін Ґуннарсдоттір заявила, що в будь-якій угоді країна вимагатиме «суверенного контролю над усіма рибними ресурсами».

Як реагують уряд і Брюссель

Ісландський уряд представляє голосування як двоетапний демократичний процес: спочатку виборці дозволяють розпочати переговори, а потім окремо затверджують або відхиляють готову угоду про вступ.

Проєвропейські політики наголошують, що голос «так» не є незворотним рішенням про членство. Скептики ж відповідають, що поновлення переговорів саме по собі створить політичну динаміку й винесе ключові національні інтереси, передусім рибальство, на торг із Брюсселем.

Єврокомісарка з питань розширення Марта Кос заявила, що під час переговорів можна знайти «креативні рішення» щодо рибальства, але не пообіцяла заздалегідь погодитися на вимоги Ісландії.

Брюссель публічно поводиться обережно, щоб не створювати враження втручання. Водночас у ЄС розглядають позитивний результат як можливу важливу історію успіху політики розширення — особливо в період, коли просування інших кандидатів дається блоку непросто.

Отже, 29 серпня Ісландія голосуватиме не за готове членство, а за право знову торгуватися про його умови. Саме тому результат може виявитися не стільки остаточним вибором між Ісландією та Європою, скільки рішенням перевірити, чи здатні сторони домовитися про рибу, суверенітет, економіку та безпеку.