Повідомлялося, що загалом ізраїльські удари забрали життя 11 людей, зокрема трьох дітей. Це зробило їх найкривавішим спалахом насильства на півдні Лівану від укладення домовленостей у червні, які мали послабити бойові дії. Водночас дані про жертви різнилися: Міністерство охорони здоров’я Лівану, за окремими повідомленнями, заявило, що саме удар по Дейр-ез-Захрані призвів до загибелі чотирьох людей і поранення ще 17.
Різниця може пояснюватися тим, що джерела враховували різні удари або часові проміжки, тому загальну цифру слід сприймати обережно.
Ізраїль також повідомив про удар по штаб-квартирі «Хезболли» в Ансарі. За його даними, там загинув Алі Самір аль-Хадж Хассан, якого назвали командиром батальйону сил «Радван». Станом на доступні 16 серпня повідомлення «Хезболла» публічно не підтвердила загибель Алаа.
Атака сталася попри домовленості, покликані знизити транскордонне насильство. Повідомлення про 11 загиблих і новий обмін ударами свідчать, що червневі домовленості не усунули ризику поновлення масштабнішої ескалації на півдні Лівану.
Послідовність подій у версії Ізраїлю виглядала так: атака безпілотника «Хезболли», поранення ізраїльських військових, а потім удари Ізраїлю по позиціях і старших представниках угруповання. Однак доступні матеріали переважно передавали саме ізраїльські заяви про загиблих командирів і мотиви операції. Підтвердження «Хезболли» щодо смерті Алаа на той момент не було.
Окремим осередком напруження залишалися відносини між Вашингтоном і Тегераном. 60-денне перемир’я, укладене в межах Ісламабадського меморандуму про взаєморозуміння, мало завершитися в понеділок, 17 серпня. Документ передбачав продовження переговорів щодо ширшого врегулювання, зокрема іранської ядерної програми, послаблення санкцій та інших спірних питань.
Станом на 16 серпня переговори описувалися як такі, що зайшли в глухий кут, а ключові положення меморандуму сторони не виконали. Раніше джерела в уряді Пакистану повідомляли агентству Anadolu, що Вашингтон і Тегеран принципово погодилися продовжити перемир’я. Проте його тривалість ще не визначили, ані США, ані Іран публічно не підтвердили цю домовленість.
Тож напередодні дедлайну статус перемир’я залишався невизначеним. Важливо розрізняти повідомлену згоду на продовження через посередників і публічно підтверджене та остаточно оформлене продовження. Надані джерела підтверджували перше, але не друге.
Третім ключовим вузлом напруження була Ормузька протока — стратегічний морський шлях, через який проходить значна частина світових енергетичних перевезень.
Після нових атак на два торговельні судна 14 серпня рух через протоку, за повідомленнями, майже зупинився. Об’єднані Арабські Емірати поклали відповідальність за атаки на Іран. Reuters повідомило, що в четвер протоку перетнули лише дев’ять суден.
Згідно з оглядом Дослідницької служби Конгресу США, Вашингтон повторно запровадив морську блокаду іранських портів у відповідь на нові атаки на торговельні судна та арабські держави. Попередження для судноплавства залишалися на найвищому рівні ризику в доступних повідомленнях.
Корпус вартових ісламської революції заявив, що відновлення вільного руху протокою можливе лише за умови, що Вашингтон погодиться на вимоги Ірану. Серед них — припинення погроз, послаблення санкцій і розмороження іранських активів. Представники Корпусу також наголосили, що відкриття протоки не залежить від переговорів між Іраном і Оманом.
Іранські законодавці, своєю чергою, розглядали пропозицію заборонити прохід американським та ізраїльським суднам, а для інших торговельних кораблів запровадити плату до 7% вартості вантажу — до моменту компенсації Тегерану збитків від війни. Йшлося саме про проєкт на розгляді, а не про чинне правило судноплавства.
Ці три події не були частинами одного переговорного процесу, однак разом створювали надзвичайно нестабільне регіональне тло. На півдні Лівану зафіксували найінтенсивніше відновлення насильства від червневого перемир’я. Перемир’я між США та Іраном наближалося до завершення без публічно підтвердженого продовження, а рух суден через Ормузьку протоку залишався обмеженим через військові погрози, блокади та взаємні умови її відкриття.
Головним фактором залишалася невизначеність. Заява Ізраїлю про загибель командира «Хезболли» не була підтверджена угрупованням у доступних на той момент матеріалах, оцінки кількості жертв різнилися залежно від джерела й масштабу підрахунку, а інформація про продовження перемир’я США та Ірану мала попередній характер. Саме ці застереження важливі для оцінки того, чи рухається регіон до деескалації, чи наближається до нового витка конфлікту.