Як криза в Ормузькій протоці підриває африканські економіки: Сенегал та Кенія підвищують ціни на пальне, витрачають мільярди на субсидії та стикаються з новими ризиками

Кенія — Ситуація в Кенії була більш мінливою, з кількома коригуваннями цін від початку кризи:

• Квітень 2026 року (перший шок): Регулятор EPRA підвищив роздрібні ціни на пальне на 23,5%, довівши вартість супер-бензину до 206,97 KSh за літр, а дизелю — до історичного максимуму в 206,84 KSh за літр у Найробі. Дизельне пальне подорожчало на 40,30 KSh за один ціновий цикл — це найбільше місячне зростання за всю історію .
• Травень–червень 2026 року (друга хвиля): Ціни знову зросли: супер-бензин досяг 214,25 KSh за літр, а дизельне пальне підскочило до 242,92 KSh (стрибок на 17,4% за один період) .
• Липень–серпень 2026 року (стабілізація завдяки субсидіям): EPRA залишила ціни на бензин на рівні 214,03 KSh, дизель — 222,86 KSh, гас — 191,38 KSh за літр, виділивши 945 млн KSh на субсидії .
• 15 серпня – 14 вересня 2026 року (адресна підтримка): Ціна дизелю знизилася на 5 KSh до 217,86 KSh за літр, тоді як ціни на бензин та гас залишилися без змін. Уряд перенаправив субсидії на підтримку бензину та гасу, фактично використовуючи дизельне пальне для перехресного субсидування споживачів бензину, що допомогло уникнути потенційного зростання ціни на 8,64 KSh за літр .

Витрати на субсидії: мільярди, спалені для пом'якшення удару

Сенегал — Фіскальний тягар для Сенегалу виявився надзвичайним:

• Спочатку країна заклала в бюджет 250 млрд франків CFA (~$442 млн) на субсидування пального у 2026 році .
• До середини серпня 2026 року витрати на downstream-субсидії вже перевищили 245 млрд франків CFA ($432 млн) — майже всю річну суму лише за трохи більше ніж сім місяців .
• Міністр фінансів Шейх Діба попередив у травні 2026 року, що якщо ціна на нафту сягне $115/барель, рахунок за субсидії може перевищити бюджет на 1,15 трлн франків CFA (~$2 млрд) — приблизно на п'яту частину всього державного бюджету . Прем'єр-міністр Усман Сонко заявив парламенту, що знадобиться додатковий 1 трлн CFA або більше . При припущенні ціни $85/барель витрати на субсидії вже прогнозувалися на рівні 774 млрд CFA .

Кенія — Витрати Кенії також були значними:

• Президент Вільям Руто заявив у травні 2026 року, що уряд витратив понад 28 млрд KSh (~$217 млн) на заходи зі стабілізації цін на пальне та податкові пільги від початку кризи . З цієї суми 13,74 млрд KSh було спрямовано безпосередньо на субсидії у квітнево-травневому та травнево-червневому цінових циклах .
• Уряд зменшив ПДВ на нафтопродукти з 16% до 8%, що коштувало державному бюджету приблизно 14,43 млрд KSh недоотриманих надходжень .
• Лише за липнево-серпневий цикл 2026 року уряд виділив 945 млн KSh з Фонду розвитку нафтової галузі . У серпнево-вересневому циклі 2026 року було додатково залучено 938 млн KSh .
• Кенія також розглядала можливість отримання позики у розмірі $600 млн від Світового банку для захисту своєї економіки від потрясінь .

Ширші ризики: структурна вразливість за межами цін

Криза зробила більше, ніж просто підвищила ціни на АЗС — вона оголила фундаментальні слабкості африканських економік.

Гостра залежність від імпорту нафти та низькі резерви. Кенія імпортує всю свою нафту з Близького Сходу та має стратегічні запаси лише приблизно на 20 днів — заходи нормування вже запроваджені . За оцінками, 78,6% виробників у Кенії повідомили про негативний вплив затримок судноплавства та зростання страхових премій . Сенегал також сильно залежить від імпорту нафтопродуктів . Африка є регіоном, який постраждав найбільше від перебоїв у протоці не через обсяги імпорту нафти (Азія імпортує більше), а через структурну нестачу нафтопереробних потужностей: континент імпортує дуже високу частку споживаних нафтопродуктів, а експортна логістика нафтопереробних заводів Перської затоки майже повністю залежить від Ормузької протоки .

Колосальний фіскальний тиск. Обидві країни спалюють бюджетні кошти, заплановані на субсидії, у кратному розмірі, обмежуючи витрати на охорону здоров'я, освіту та інфраструктуру . Міністр фінансів Сенегалу попередив, що кожен додатковий долар на ціні нафти поглиблює фіскальну прірву .

Перекидання на вартість продуктів харчування та транспорту. UNCTAD попередила, що навіть після відкриття протоки вразливі економіки зіткнуться з тривалим зростанням цін на продовольство та добрива через порушені ланцюги постачання — фрахтові контракти, транспортні мережі та страхові ринки відновлюються набагато довше, ніж енергетичні ринки . Вищі ціни на пальне безпосередньо підвищують витрати на виробництво та розподіл продуктів харчування по всьому регіону. Щоденна кількість суден, що проходили через протоку, впала приблизно зі 125 до всього 10 у розпал конфлікту — зменшення на 92% .

Інфляція та соціальні заворушення. Інфляція в Кенії сягнула 6,7% частково через вартість пального; протести через зростання цін на АЗС уже спалахували . У середині травня 2026 року водії матату (мікроавтобусів) влаштували страйк, припаркувавши свої машини на знак протесту проти різкого подорожчання . Підвищення цін у Сенегалі ризикує викликати схожу соціальну напругу .

Тиск на борги та платіжний баланс. UNCTAD підрахувала, що 50-відсоткове зростання цін на нафту збільшує щорічний чистий рахунок за імпорт нафти для 65 вразливих економік приблизно на $20,4 млрд, з яких $16,1 млрд припадає на найменш розвинені країни, а $4,3 млрд — на малі острівні держави, що розвиваються . Це призведе до збільшення дефіциту поточного рахунку, ослаблення національних валют та поглиблення бідності для майже мільярда людей .

Структурне пробудження. Криза оголила майже повну залежність Африки від імпортованих нафтопродуктів та відсутність власних нафтопереробних потужностей, піднімаючи нагальні питання про довгострокову енергетичну безпеку . Квітневий випуск "Commodity Markets Outlook" Світового банку прогнозує зростання середніх цін на сировинні товари на 16% у 2026 році — перше щорічне зростання з 2022 року — спричинене закриттям протоки та його каскадними наслідками для ринків енергоносіїв, добрив та металів . Як зазначається в одному аналізі, криза перетворила віддалений геополітичний шок на щоденну реальність для мільйонів африканців: вищі транспортні витрати, дорожча їжа та уряди, змушені обирати між субсидіями та всім іншим.