Удари було завдано крилатими ракетами вітчизняного виробництва FP-5 «Фламінго», а не безпілотниками . Це принципово важливо: Україна використовує для таких точних ударів високотехнологічні крилаті ракети, а не масові рої дронів.
ЦСКБ-«Прогрес» — це єдине в Росії підприємство, де серійно виготовляють ракети-носії сімейства «Союз-2» . Ці ракети-роботяги використовуються для запуску російських військових супутників, навігаційних супутників ГЛОНАСС та мережі зв'язку на низькій навколоземній орбіті «Рассвет» — московської відповіді на Starlink
. Центр діє під управлінням «Роскосмосу» і має критичне значення для спроможності Росії запускати військові космічні апарати
. Завдаючи удару по ньому, Україна безпосередньо атакує здатність Москви поповнювати свої військові супутникові угруповання
.
Одночасно українські сили вразили аеродром «Саваслейка» в Нижньогородській області РФ . На цій базі базуються винищувачі МіГ-31К, які є носіями гіперзвукових балістичних ракет Х-47М2 «Кинджал» — зброї, яку Росія регулярно застосовує проти українських міст
. Після удару на об'єкті спалахнули пожежі
. Президент Володимир Зеленський підтвердив обидва удари, назвавши їх «новими вагомими результатами» далекобійної кампанії
.
Операція 15 серпня не є поодиноким випадком. Вона є частиною цілеспрямованої стратегії України, спрямованої на ослаблення військового потенціалу Росії далеко за лінією фронту. Ця стратегія охоплює три категорії цілей:
Україна тепер регулярно поєднує точні удари крилатими ракетами («Фламінго») з масованими атаками дронів протягом однієї ночі, долаючи російську протиповітряну оборону та одночасно вражаючи тактичні військові цілі й стратегічні промислові об'єкти. Це свідчить про різке зростання дальності, складності та темпу операцій порівняно з попередніми етапами війни.
Ракетні удари відбулися на тлі безперервної війни безпілотників. 4 серпня Україна атакувала 18 регіонів РФ та окупований Крим сотнями дронів, загинуло щонайменше 5 людей у Московській та Ленінградській областях . 10 серпня Україна запустила 456 дронів по 15–16 регіонах, зокрема по Татарстану; щонайменше 13 людей загинуло в Нижньокамську, було вражено нафтопереробний завод
. Операція 15 серпня також супроводжувалася додатковою атакою дронів тієї ж ночі; Росія також повідомляла про масовану атаку дронів у ніч на 14 серпня
.
Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні повідомила, що в липні 2026 року в Україні загинуло щонайменше 437 цивільних, а 2 610 дістали поранення — це найвищий місячний показник цивільних жертв від початку повномасштабного вторгнення . Причиною такого сплеску стали посилені російські ракетні та дронові удари по містах і селищах, віддалених від лінії фронту
. (Важливо: ці цифри стосуються цивільних в Україні, які загинули внаслідок російських ударів, і відображають ширший контекст ескалації повітряної війни з обох боків.)
Операція 15 серпня знаменує новий етап війни, на якому Україна може систематично досягати стратегічних цілей за 900 км у глибині Росії за допомогою крилатих ракет, одночасно проводячи масштабні атаки безпілотників. Вражаючи єдиний завод, де збирають ракети «Союз-2», Україна не просто б'є по заводу — вона атакує спроможність Москви підтримувати свою військову космічну інфраструктуру. Вражаючи «Саваслейку», вона придушує здатність Росії запускати по українських містах одну зі своїх найнебезпечніших ракет — гіперзвуковий «Кинджал». Поєднання цих ударів із масованими атаками дронів у 15–18 регіонах вказує на продуману стратегію: долати російську ППО й завдавати втрат одночасно в багатьох вимірах.