Чому російська нафта вичерпується швидше, ніж будь-коли

Російський видобуток сирої нафти перебуває під потужним тиском трьох збіжних сил — ударів українських дронів по енергетичній інфраструктурі, посилення західних санкцій та глибокої структурної деградації старіючих родовищ. Це змушує Rystad Energy та Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) постійно знижувати прогнози видобутку. Водночас важелі впливу Росії на покупців тануть, адже з 2027 року світ чекає величезний надлишок пропозиції.

Новий прогноз Rystad Energy та траєкторія падіння

Rystad Energy оприлюднила переглянутий прогноз 14 серпня 2026 року, згідно з яким середній видобуток російської сирої нафти становитиме 8,95 млн барелів на день у 2026 році, а потім впаде до близько 8,6 млн барелів на день у 2027 році — це на 90 000 барелів на день менше, ніж у попередньому прогнозі . МЕА також знизило свої оцінки: очікується, що видобуток російської нафти в середньому становитиме 8,9 млн барелів на день у 2026 році та 8,8 млн у 2027 році, порівняно з 9,2 млн барелів на день у 2025 році .

Фактичний видобуток сирої нафти в Росії в липні 2026 року знизився до 8,76 млн барелів на день, що вже нижче за цільовий показник ОПЕК+ . Це четвертий рік поспіль падіння видобутку — траєкторія, яку, за прогнозами Carnegie Endowment, може сягнути приблизно 8 млн барелів на день до 2030 року і нижче 7 млн барелів на день до 2035 року .

Українські удари дронів по нафтопереробних заводах та експортних маршрутах

Україна подвоїла темпи атак дронів на російські нафтопереробні заводи з початку 2026 року . До травня 2026 року практично всі великі НПЗ у центральній Росії були змушені зупинити або скоротити виробництво . Атаки продовжили посилюватися: у липні було вражено 18 нафтопереробних заводів, включаючи найбільший у країні — Омський НПЗ, що призвело до падіння обсягів переробки нафти в Росії до найнижчого рівня з 2002 року — 24-річного мінімуму .

Орський НПЗ був атакований у серпні та змушений повністю зупинити роботу. Ремонт може тривати до шести місяців, оскільки ключове обладнання імпортне, а санкції блокують постачання запасних частин . У травні 2026 року видобуток російської сирої нафти впав приблизно на 5% у річному обчисленні, до 8,7 млн барелів на день, що на 10% нижче за цільовий показник .

Кампанія України з ударів у глибині території РФ також спрямована на сховища, танкери та портову інфраструктуру. Лише у липні 2026 року було зафіксовано щонайменше 30 українських атак на нафтову інфраструктуру, включаючи удари по п'яти великих танкерах, п'яти портових спорудах і двох трубопроводах . Порт Новоросійськ — ключовий експортний хаб на Чорному морі для російської сирої нафти — зазнав збоїв, які загрожують надійності морського експорту .

Посилення західних санкцій

ЄС, Велика Британія, США та союзники послідовно знижували стелю цін на російську нафту та запроваджували додаткові обмеження. 18-й пакет санкцій ЄС знизив стелю цін на сиру нафту до $47,60 за барель з вересня 2025 року, а наступне коригування на початку 2026 року зменшило її до $44,10 за барель . Сенат США ухвалив у серпні 2026 року «Закон про санкції проти Росії та Ірану імені Ліндсі Грема 2026 року», який передбачає до 100% мит на країни, що імпортують російську нафту .

Санкції збільшили витрати на транспортування та страхування російської нафти на 10–20% за рейс, знизивши рентабельність і сповільнивши експорт до Азії . За оцінками Brookings Institution, санкції б'ють не зупинкою експорту, а зменшенням його прибутковості: Росія платить значні суми за переміщення своєї нафти, і кожен рейс коштує 10–20% вартості вантажу .

Старіючі свердловини та скорочення резервних потужностей

Окрім безпосередніх порушень, Росія стикається з глибшою структурною проблемою. Rystad Energy наголошує, що старі свердловини з високим вмістом води залишаються простоюючими довше, зменшуючи ефективні резервні потужності, а брак великих нових родовищ обмежує здатність Росії компенсувати падіння видобутку на зрілих родовищах після 2027 року .

Rystad оцінює резервні виробничі потужності Росії — визначені як барелі, які можна швидко повернути у видобуток, якщо всі обмеження зняти — приблизно у 620 000 барелів на день у 2026 році, зі скромним зростанням до 700 000 барелів на день у 2027 році. Значна частина цих потужностей прив'язана до старіючих свердловин з високим вмістом води, законсервованих в рамках квот ОПЕК+, і не може бути легко відновлена .

Російські нафтовидобувні компанії скоротили буріння у 2025 році до найнижчого рівня за три роки — 29 140 км видобувних свердловин, що на 3,4% менше, ніж у 2024 році — оскільки санкції та зниження доходів стиснули інвестиції . Ця недоінвестованість посилює природне виснаження родовищ. У нафтовому серці Росії — Ханти-Мансійському окрузі в Західному Сибіру, на який припадає приблизно 40% видобутку країни, — видобуток неухильно знижується з 2009 року, впавши більш ніж на 13% з 2019 по 2024 рік .

Збої на Чорному морі та глобальний вплив на ціни

Наявні докази підтверджують, що українські удари дронів були спрямовані на інфраструктуру чорноморських портів, включаючи Новоросійськ — ключовий експортний хаб. У червні 2026 року спостерігалося збільшення завантаження сирої нафти в Новоросійську на 68% порівняно з попереднім місяцем, але це частково відображало перенаправлення потоків із балтійських портів, які також зазнали збоїв . Ширший контекст — посилення глобальної пропозиції через кілька джерел, включаючи закриття Ормузької протоки, падіння видобутку в Росії та збої в Ірані — тримає нафтові ринки під тиском, а МЕА відзначає поглиблення глобального дефіциту пропозиції у 2026 році .

Перспективи важелів впливу Росії на покупців

Переговорна позиція Росії з рештою покупців — насамперед Китаєм та Індією — слабшає з кількох причин:

• Скорочення видобутку — Видобуток падає швидше, ніж власні офіційні прогнози Росії. Базовий сценарій РФ на 2026 рік передбачав 10,22 млн барелів на день (включно з конденсатом), але фактичний видобуток лише сирої нафти значно нижчий .
• Прогнозований глобальний надлишок у 2027 році — МЕА прогнозує, що світова пропозиція перевищить загальний попит на 4,61 млн барелів на день у 2027 році, за умови геополітичної деескалації . На ринку, що потерпає від надлишку нафти, такі покупці, як Китай та Індія, можуть вимагати глибших знижок, і Росія втрачає цінову переговорну силу.
• Інфляція витрат через санкції — Вищі витрати на транспортування та дотримання вимог (надбавки 10–20%) з'їдають ефективну ціну, яку отримує Росія, навіть якщо номінальна ціна продажу виглядає конкурентоспроможною .
• Структурний спад є незворотнім — Rystad та Carnegie прогнозують довгострокову низхідну траєкторію, яку Росії буде важко змінити: без масштабного освоєння нових родовищ видобуток прямує до 8 млн барелів на день до 2030 року і нижче .

Коротше кажучи, Росію стискають з усіх боків: атаки дронів підривають її здатність видобувати та переробляти нафту; санкції знижують рентабельність і підвищують транзакційні витрати; старіючі свердловини та недостатнє інвестування скорочують виробничу базу; а неминучий глобальний надлишок у 2027 році зводить нанівець будь-яку залишкову цінову переговорну силу, яку вона має з покупцями, що скорочуються.