Розкол Атлантикою: США вимагають від ЄС послабити екологічні норми, а європейські інвестори протестують проти дерегуляції у Вашингтоні

Трансатлантичний розлом у питаннях корпоративної стійкості стрімко поглибився протягом 2025–2026 років. З одного боку, Вашингтон активно тисне на Брюссель, вимагаючи скасувати або послабити власні екологічні, соціальні та управлінські (ESG) норми. З іншого — найбільші європейські інвестори, які вкладають кошти в американські активи, закликають адміністрацію Трампа не скасовувати власні кліматичні вимоги до компаній.

Як США тиснуть на ЄС

• Прямі вимоги посла. 14 серпня 2026 року посол США в ЄС Ендрю Пуздер написав у соцмережі X, що «настав час для ЄС виконати» обіцянки в рамках Рамкової угоди про торгівлю, укладеної у 2025 році. За його словами, Брюссель має послабити корпоративні правила захисту довкілля та прав людини, які нібито створюють «надмірні обмеження» для американського бізнесу .

• Тиск через торговельну угоду. Адміністрація США прямо прив'язує свої вимоги до домовленостей 2025 року, наполягаючи, що ЄС зобов'язався зняти «невиправдані перешкоди» для американських компаній. Торговельна угода стала головним важелем .

• Багатофронтовий наступ. Крім дипломатичних заяв, американська Торгова палата в ЄС (AmCham EU) подала офіційні скарги, що запропоновані ревізії ESG-правил недостатньо враховують інтереси США. Republican lawmakers назвали європейські норми «ворожими», а міністр торгівлі Говард Лютнік пригрозив застосувати «торговельні інструменти» для відплати . Американський інститут нафти (API) зробив забезпечення того, щоб «закони за межами США не ставили в невигідне становище американських виробників», своєю ключовою політичною ціллю на 2026 рік .

• Енергетичний фронт. Адміністрація Трампа спільно з Катаром закликала ЄС послабити очікувані правила щодо викидів метану, попередивши, що вони можуть загрожувати енергетичній безпеці блоку . Вашингтон наполягає, що Європа має запровадити регуляторні зміни, аналогічні американським, щоб полегшити імпорт викопного палива зі США .

• Відчутні результати тиску. У листопаді 2025 року Європарламент проголосував за кардинальне згортання ESG-правил, виключивши понад 90% компаній зі сфери дії Директиви про корпоративну звітність зі сталого розвитку (CSRD) . У лютому 2026 року країни-члени ЄС остаточно схвалили послаблення правил перевірки ланцюгів постачання (CSDDD), поступившись тиску США та Катару . Голова економічного відомства ЄС Валдіс Домбровскіс визнав, що блок може скоригувати свій підхід після американського тиску .

Європейські інвестори — проти дерегуляції в США

• Норвезький фонд — головний опонент. 7 серпня 2026 року найбільший у світі державний інвестиційний фонд Норвегії (активи $1,7 трлн) подав офіційний коментар проти пропозиції SEC від травня 2026 року повністю скасувати правила кліматичної звітності 2024 року. Фонд заявив, що «не рекомендує» SEC скасовувати вимоги до компаній розкривати кліматичні ризики та витрати .

• Ширша коаліція. Значна кількість інституційних інвесторів та керуючих активами виступили проти скасування правил під час періоду коментарів, який закрився в серпні 2026 року. Вони попередили, що ліквідація обов'язкової стандартизованої кліматичної звітності створить невизначеність і підірве прийняття інвестиційних рішень .

• Чому європейці такі занепокоєні. Європейські керуючі активами та суверенні фонди, які мають значні портфелі в США, покладаються на стандартизовані кліматичні дані для оцінки ризиків портфеля, виконання власних ESG-зобов'язань за правилами ЄС та прийняття рішень про розподіл капіталу. Відступ SEC знищить потрібну їм порівнянність і послідовність даних .

Зростаючий трансатлантичний розрив

• Різноспрямовані траєкторії. У лютому 2026 року ЄС виключив близько 80% компаній із CSRD та CSDDD, а США рухаються до повного скасування власної кліматичної звітності — два регуляторні простори розходяться дедалі більше . Тим часом Велика Британія ухвалила власні стандарти, узгоджені з ISSB, створивши «тришвидкісний» режим по обидва боки Атлантики .

• Конкурентна динаміка. Уряди європейських країн посилаються на конкурентні переваги як причину для згортання ESG-правил: жорсткі норми ставлять їхні компанії в невигідне становище порівняно з американськими фірмами, що працюють у м'якшому регуляторному середовищі . Водночас великі європейські інвестори чинять опір саме тому, що прагнуть єдиних, порівнянних даних про клімат незалежно від юрисдикції .

• Ключове протиріччя. США тиснуть на ЄС заради дерегуляції в ім'я торговельної конкурентоспроможності, тоді як європейські інвестори — ключові гравці на американському ринку капіталу — закликають Вашингтон не дерегулювати в ім'я прозорості ринку та управління кліматичними ризиками. Ця трикутна динаміка відображає фундаментальний ідеологічний розкол: Вашингтон ставить на перше місце енергетичне домінування та зменшення регуляторного навантаження, тоді як ЄС (незважаючи на власні відступи) і європейські інвестори загалом досі вважають обов'язкову кліматичну підзвітність інструментом довгострокового ціноутворення ризиків та управління капіталом.