Вуглецевий кордон ЄС проти американської сталі: торгова війна під іншою назвою

У серпні 2026 року трансатлантичні торговельні відносини досягли найнижчої точки за останні десятиліття. Чотири окремі, але взаємопов'язані кризи зійшлися в одній точці: вуглецевий податок ЄС (CBAM), рамкова угода, яка не змогла врегулювати металургійну суперечку, гучне звинувачення Білого дому в тому, що ЄС сприяє китайському ухиленню від мит, і жорсткі економічні дані, які свідчать про обвал експорту сталі з ЄС до США на третину. Кожен конфлікт окремо був би серйозним. Разом вони змінюють архітектуру альянсу.

Протистояння через CBAM: кліматичний захід чи «тариф під іншою назвою»?

Найгостріша точка напруги — суперечка навколо Механізму вуглецевого коригування імпорту Європейського Союзу (CBAM). Посол США в ЄС Ендрю Пуздер опублікував у середині серпня 2026 року колонку у Financial Times, у якій назвав CBAM замаскованим тарифом на сталь та алюміній. «Тариф залишається тарифом, навіть якщо назвати його інакше», — написав він .

Європейська комісія рішуче відкинула цю характеристику, наполягаючи, що CBAM — це кліматична політика, спрямована на запобігання витоку вуглецю, а не протекціоністський торговельний бар'єр .

Математика лише підливає олії у вогонь. Імпорт 10 000 тонн сталі до ЄС сьогодні обходиться у приблизно €66 000 вуглецевого збору. Коли ж податок досягне повної сили у 2034 році, той самий вантаж коштуватиме понад €2,6 мільйона за поточними цінами на вуглець . Брюссель бачить у цьому необхідну кліматичну дію; Вашингтон — величезний майбутній податок на свій промисловий експорт.

CBAM набув чинності у своїй остаточній фазі 1 січня 2026 року, охопивши цемент, залізо та сталь, алюміній, добрива, електроенергію та водень . Серпнева 2025 року Рамкова угода містила розпливчасте зобов'язання ЄС «працювати над наданням додаткової гнучкості» щодо CBAM, але ці обіцянки так і не матеріалізувалися в жодній конкретній формі .

Рамкова угода застрягла на металі

Рамкова угода ЄС-США від серпня 2025 року встановила стелю американських тарифів у 15% на більшість товарів з ЄС в обмін на зниження європейських мит на промислові та сільськогосподарські товари США, з терміном дії до 31 грудня 2029 року . Угода мала на меті врегулювати багаторічну металургійну суперечку — і не впоралася.

Після підписання угоди США в серпні 2025 року додали 407 товарних категорій до своїх тарифів за Розділом 232 на похідні продукти зі сталі та алюмінію . У квітні 2026 року Вашингтон додатково посилив мита на алюміній та мідь через нову президентську прокламацію, застосувавши тарифи до повної митної вартості імпортованої продукції незалежно від вмісту металу .

У квітні 2026 року Німеччина та Франція очолили групу країн-членів ЄС, які відхилили пропозицію США врегулювати металургійну суперечку, що внесло нову невизначеність у реалізацію всієї рамкової угоди . Торговий комісар ЄС Марош Шефчович у квітні 2026 року вирушив до Вашингтона, сподіваючись зрушити переговори з мертвої точки, але зазнав невдачі . До серпня 2026 року обидві сторони продовжили тимчасове перемир'я, призупинивши дію взаємних мит, але основні переговори залишаються глухим кутом .

Китайський транзит: новий і вибухонебезпечний фронт

У значному загостренні адміністрація Трампа опублікувала в серпні 2026 року доповідь Білого дому, звинувативши ЄС — разом із понад 40 іншими економіками, включаючи Південну Корею, Японію, Тайвань, Мексику та Канаду — у причетності до транзитної мережі на $75 мільярдів, яку Китай використовує для ухилення від американських тарифів . Доповідь має назву «Велика транзитна афера» . Суть звинувачення полягає в тому, що китайська сталь, алюміній та інші товари спрямовуються через ці юрисдикції та реекспортуються до США зі зміненим маркуванням походження, що дозволяє обходити 30–50% мита, встановлені Вашингтоном.

Це звинувачення безпосередньо підриває переговорну позицію ЄС. США стверджують, що ЄС не може одночасно вимагати скасування тарифів за Розділом 232 і слугувати каналом для того самого китайського надлишку потужностей, який ці тарифи мали блокувати. ЄС відкинув звинувачення, але сам факт порушення цього питання — поряд із суперечкою через CBAM — поглиблює у Вашингтоні сприйняття Брюсселя як ненадійного торговельного партнера.

Падіння торговельних потоків: реальна економічна ціна

Ескалація тарифів призводить до вимірних і серйозних втрат:

• Експорт сталі з ЄС до США обвалився на 34% після підвищення мит до 50% у середині 2025 року, скоротившись майже на 1 мільйон тонн за перші дев'ять місяців . Поставки європейської сталі до США впали з 4,1 млн тонн у 2024 році до 3,4 млн тонн у 2025 році .
• Ширший експорт з ЄС до США різко впав на початку 2026 року, а торговельний профіцит ЄС значно скоротився, хоча деякі сектори, як-от алюміній, мідь та суднобудування, продемонстрували стійкість .
• США спочатку підвищили базові тарифи на всі товари з ЄС з 10% до 30%, що набуло чинності 1 серпня 2025 року, та запровадили окремі 50% мита на мідь та похідні вироби .

А що з Бразилією?

Щодо бразильського виміру, наявні докази не підтверджують конкретної суперечки між США та ЄС через падіння торговельних потоків із Бразилією у серпні 2026 року. Бразильський аспект, схоже, є частиною загального глобального збою в торгівлі сталлю: оскільки ринки США та ЄС стають більш обмеженими, поставки сталі перенаправляються до третіх ринків, зокрема до Південної Америки. Експорт бразильської сталі до ЄС зріс на 47,4% у травні 2026 року порівняно з аналогічним місяцем минулого року, хоча загалом за період січень-травень він дещо знизився . Жодної прямої конфронтації між США та ЄС з приводу торгівлі з Бразилією в результатах пошуку не виявлено.

Висновок

Суперечка про назву CBAM, майже повний розвал рамкової угоди через метал, нове звинувачення в китайському транзиті та реальний обвал потоків сталі — усе це взаємопідсилюється, створюючи ситуацію, в якій Вашингтон бачить у Брюсселі використання кліматичної політики як торговельної зброї, а Брюссель — у Вашингтоні порушника угоди, підписаної лише рік тому.