Що сказано в спільній заяві

Лідери синхронно опублікували повідомлення в Instagram та інших платформах, виклавши чотири чіткі тези :

• Заперечення неконтрольованої імміграції: «Ми не приймаємо неконтрольовану імміграцію до Європи і ми стали ініціаторами жорсткої імміграційної політики як у наших країнах, так і в Європі» .
• Заклик до створення центрів повернення: Вони виступили за створення «центрів повернення» (репатріаційних центрів) у третіх країнах за межами ЄС, куди можна було б переміщувати осіб, які отримали відмову в притулку . Повідомлялося, що Італія вже вела переговори з Руандою щодо такої домовленості .
• Християнська спадщина та європейські цінності: У заяві йдеться, що мігранти повинні поважати європейські цінності та християнську культурну спадщину країн, у яких вони поселяються . «Ми обидві пишаємося християнською культурною спадщиною Європи і хочемо її захищати», — написали вони .
• Зв'язок зі злочинністю: У заяві стверджується, що неконтрольована імміграція призводить до зростання злочинності та сексуального насильства в Європі .

Деякі видання відзначили незвичність такої риторики для лідера соціал-демократів — особливо згадку про християнську спадщину та формулювання міграції як загрози безпеці .

Союз, що викликав подив

Партнерство є політично вражаючим, оскільки Мелоні очолює праву партію «Брати Італії» (група Європейських консерваторів та реформістів), тоді як Фредеріксен очолює лівоцентристських соціал-демократів Данії . Німецький громадський мовник Tagesschau зазначив, що, хоча вони «належать до різних політичних таборів», вони опублікували спільне попередження щодо міграції .

У власній політичній родині Фредеріксен цей крок викликав незручність. Деякі видання інтерпретували це як те, що Фредеріксен надала Мелоні «соціалістичне схвалення» її жорсткої лінії, що спричинило хвилювання в італійській лівоцентристській Демократичній партії (PD) — внутрішній опозиції Мелоні .

Критика з боку П'єрфранческо Марана (італійський євродепутат від PD)

П'єрфранческо Маран, італійський євродепутат від лівоцентристської Демократичної партії (PD), різко розкритикував ініціативу 12 серпня . Він заявив, що «ніхто не хоче неконтрольованої імміграції», але звинуватив Фредеріксен у «поширенні пропаганди про мігрантів так само, як і Мелоні» . Маран сказав, що заява не пропонує «нічого конкретного», і те, що потрібно Європі, — це «угоди з країнами походження та безпечні легальні міграційні канали» . Він підкреслив напруженість між лівоцентристськими соціал-демократичними переконаннями Фредеріксен та її союзом із Мелоні .

Ширший європейський контекст: криза в Сеуті та новий закон ЄС про центри повернення

Спільна заява не виникла на порожньому місці. Дві основні події визначили її час і зміст.

Криза в Сеуті

Наприкінці липня 2026 року, за оцінками, від 60 000 до 80 000 мігрантів — переважно молодих чоловіків — прорвали кордон з Марокко до крихітного іспанського анклаву Сеута в Північній Африці . Щонайменше 57–72 мігранти загинули, а місцева влада назвала ситуацію «гуманітарною та соціальною надзвичайною ситуацією» . Більшість мігрантів повернулися до Марокко протягом кількох днів, але криза спровокувала екстрені переговори ЄС 4 серпня та жорстку критику міграційної політики Іспанії .

Новий закон ЄС про центри повернення

У червні 2026 року ЄС досяг історичної угоди, яка дозволяє державам-членам створювати «центри повернення» в третіх країнах для мігрантів, яким наказано покинути блок . Європейський парламент ухвалив цей захід у березні 2026 року (389 голосів «за», 206 — «проти») . Регламент дозволяє країнам ЄС переміщувати нелегальних мігрантів до закладів у країнах, що не входять до ЄС, на основі двосторонніх угод, за умови, що третя країна поважає права людини та принцип невислання (non-refoulement) . Регламент наразі набуває чинності .

Що сказано в спільній заяві

Лідери синхронно опублікували повідомлення в Instagram та інших платформах, виклавши чотири чіткі тези :

• Заперечення неконтрольованої імміграції: «Ми не приймаємо неконтрольовану імміграцію до Європи і ми стали ініціаторами жорсткої імміграційної політики як у наших країнах, так і в Європі» .
• Заклик до створення центрів повернення: Вони виступили за створення «центрів повернення» (репатріаційних центрів) у третіх країнах за межами ЄС, куди можна було б переміщувати осіб, які отримали відмову в притулку . Повідомлялося, що Італія вже вела переговори з Руандою щодо такої домовленості .
• Християнська спадщина та європейські цінності: У заяві йдеться, що мігранти повинні поважати європейські цінності та християнську культурну спадщину країн, у яких вони поселяються . «Ми обидві пишаємося християнською культурною спадщиною Європи і хочемо її захищати», — написали вони .
• Зв'язок зі злочинністю: У заяві стверджується, що неконтрольована імміграція призводить до зростання злочинності та сексуального насильства в Європі .

Деякі видання відзначили незвичність такої риторики для лідера соціал-демократів — особливо згадку про християнську спадщину та формулювання міграції як загрози безпеці .

Союз, що викликав подив

Партнерство є політично вражаючим, оскільки Мелоні очолює праву партію «Брати Італії» (група Європейських консерваторів та реформістів), тоді як Фредеріксен очолює лівоцентристських соціал-демократів Данії . Німецький громадський мовник Tagesschau зазначив, що, хоча вони «належать до різних політичних таборів», вони опублікували спільне попередження щодо міграції .

У власній політичній родині Фредеріксен цей крок викликав незручність. Деякі видання інтерпретували це як те, що Фредеріксен надала Мелоні «соціалістичне схвалення» її жорсткої лінії, що спричинило хвилювання в італійській лівоцентристській Демократичній партії (PD) — внутрішній опозиції Мелоні .

Критика з боку П'єрфранческо Марана (італійський євродепутат від PD)

П'єрфранческо Маран, італійський євродепутат від лівоцентристської Демократичної партії (PD), різко розкритикував ініціативу 12 серпня . Він заявив, що «ніхто не хоче неконтрольованої імміграції», але звинуватив Фредеріксен у «поширенні пропаганди про мігрантів так само, як і Мелоні» . Маран сказав, що заява не пропонує «нічого конкретного», і те, що потрібно Європі, — це «угоди з країнами походження та безпечні легальні міграційні канали» . Він підкреслив напруженість між лівоцентристськими соціал-демократичними переконаннями Фредеріксен та її союзом із Мелоні .

Ширший європейський контекст: криза в Сеуті та новий закон ЄС про центри повернення

Спільна заява не виникла на порожньому місці. Дві основні події визначили її час і зміст.

Криза в Сеуті

Наприкінці липня 2026 року, за оцінками, від 60 000 до 80 000 мігрантів — переважно молодих чоловіків — прорвали кордон з Марокко до крихітного іспанського анклаву Сеута в Північній Африці . Щонайменше 57–72 мігранти загинули, а місцева влада назвала ситуацію «гуманітарною та соціальною надзвичайною ситуацією» . Більшість мігрантів повернулися до Марокко протягом кількох днів, але криза спровокувала екстрені переговори ЄС 4 серпня та жорстку критику міграційної політики Іспанії .

Новий закон ЄС про центри повернення

У червні 2026 року ЄС досяг історичної угоди, яка дозволяє державам-членам створювати «центри повернення» в третіх країнах для мігрантів, яким наказано покинути блок . Європейський парламент ухвалив цей захід у березні 2026 року (389 голосів «за», 206 — «проти») . Регламент дозволяє країнам ЄС переміщувати нелегальних мігрантів до закладів у країнах, що не входять до ЄС, на основі двосторонніх угод, за умови, що третя країна поважає права людини та принцип невислання (non-refoulement) . Регламент наразі набуває чинності .