Основною причиною стала не добровільна дисципліна, а війна. Українські сили протягом усього липня завдавали ударів по нафтовидобувних об'єктах, сховищах і трубопроводах Росії, що безпосередньо призвело до зниження видобутку сирої нафти . Це ознаменувало драматичний розворот: до посилення кампанії Росія часто перевищувала свою квоту; глибоке недовиконання в липні стало наслідком війни, а не політичного вибору .

Як удари по НПЗ спричинили паливну кризу в Росії

Кампанія проти російських нафтопереробних заводів (НПЗ) виявилася ще більш руйнівною, ніж удари по видобутку. Україна вразила щонайменше 24 з 34 найбільших НПЗ Росії приблизно в 50 атаках . Московський НПЗ — найбільший постачальник пального для столиці — зазнав двох дронових ударів у червні 2026 року і був зупинений щонайменше на шість місяців .

На початок липня 2026 року, за оцінкою Генерального штабу України, 43% російських переробних потужностей було зупинено; пізніші дані моніторингу показали, що вони впали до найнижчого рівня за 21 рік — 3,91 млн барелів на день . Наслідки для внутрішнього ринку пального Росії були швидкими та серйозними:

• Масштабний дефіцит і лімітування: Нестача пального поширилася на понад 40 регіонів Росії. Президент Путін публічно визнав, що дефіцит спричинений українськими ударами, заявивши державному телебаченню: "Звісно, вони створюють проблеми, це очевидно. Зараз ми спостерігаємо певний дефіцит, але він не критичний" .
• Перетворення з експортера на імпортера: Росія, історично один з найбільших експортерів пального у світі, отримала першу в історії партію бензину з Індії в серпні 2026 року. Пальне було вироблене компанією Nayara Energy, індійським переробником, частково контрольованим російським "Роснефть" . Москва також імпортує пальне з Білорусі та навіть з Марокко .
• Логістичні маневри: Влада почала перенаправляти пальне з Сибіру, щоб захистити Москву від дефіциту, тоді як Крим, який регулярно потерпає від українських атак, залишається найбільш постраждалим регіоном . Росія заборонила експорт бензину в квітні, авіаційного гасу — 1 червня, а дизельного пального — 8 липня .

Як виробники з Перської затоки посилили дисбаланс у видобутку ОПЕК+

У той час як видобуток Росії різко впав, картина серед її союзників по ОПЕК+ виявилася зовсім іншою. Ірак, Саудівська Аравія та Кувейт значно збільшили власний видобуток у липні 2026 року:

• Загальний видобуток сирої нафти країн ОПЕК зріс на 1,16–1,7 млн б/д у липні, досягнувши приблизно 19,44 млн б/д (або 23,6 млн б/д за ширшим показником ОПЕК-12) .
• Ірак зафіксував найбільше місячне зростання, наростивши видобуток на 665 000 б/д — до приблизно 2,62 млн б/д. Видобуток Саудівської Аравії зріс на 590 000 б/д — до 7,35 млн б/д, а Кувейту — на 393 000 б/д — до 1,85 млн б/д .
• Сім країн ОПЕК+, які впроваджують добровільні скорочення, спільно збільшили видобуток на 1,424 млн б/д у липні порівняно з червнем, що значно перевищує узгоджене на їхній зустрічі в червні збільшення на 188 000 б/д .

Результат: країни Перської затоки значною мірою компенсували пов'язані з війною порушення в інших місцях, тоді як Росія, обмежена українськими ударами, не змогла наростити власний видобуток, щоб заповнити прогалину. Це розширило розрив у видобутку всередині ОПЕК+, де Росія значно відстає від своєї квоти, тоді як її союзники з Затоки нарощують видобуток до рівня своїх квот або вище .

Основною причиною стала не добровільна дисципліна, а війна. Українські сили протягом усього липня завдавали ударів по нафтовидобувних об'єктах, сховищах і трубопроводах Росії, що безпосередньо призвело до зниження видобутку сирої нафти . Це ознаменувало драматичний розворот: до посилення кампанії Росія часто перевищувала свою квоту; глибоке недовиконання в липні стало наслідком війни, а не політичного вибору .

Як удари по НПЗ спричинили паливну кризу в Росії

Кампанія проти російських нафтопереробних заводів (НПЗ) виявилася ще більш руйнівною, ніж удари по видобутку. Україна вразила щонайменше 24 з 34 найбільших НПЗ Росії приблизно в 50 атаках . Московський НПЗ — найбільший постачальник пального для столиці — зазнав двох дронових ударів у червні 2026 року і був зупинений щонайменше на шість місяців .

На початок липня 2026 року, за оцінкою Генерального штабу України, 43% російських переробних потужностей було зупинено; пізніші дані моніторингу показали, що вони впали до найнижчого рівня за 21 рік — 3,91 млн барелів на день . Наслідки для внутрішнього ринку пального Росії були швидкими та серйозними:

• Масштабний дефіцит і лімітування: Нестача пального поширилася на понад 40 регіонів Росії. Президент Путін публічно визнав, що дефіцит спричинений українськими ударами, заявивши державному телебаченню: "Звісно, вони створюють проблеми, це очевидно. Зараз ми спостерігаємо певний дефіцит, але він не критичний" .
• Перетворення з експортера на імпортера: Росія, історично один з найбільших експортерів пального у світі, отримала першу в історії партію бензину з Індії в серпні 2026 року. Пальне було вироблене компанією Nayara Energy, індійським переробником, частково контрольованим російським "Роснефть" . Москва також імпортує пальне з Білорусі та навіть з Марокко .
• Логістичні маневри: Влада почала перенаправляти пальне з Сибіру, щоб захистити Москву від дефіциту, тоді як Крим, який регулярно потерпає від українських атак, залишається найбільш постраждалим регіоном . Росія заборонила експорт бензину в квітні, авіаційного гасу — 1 червня, а дизельного пального — 8 липня .

Як виробники з Перської затоки посилили дисбаланс у видобутку ОПЕК+

У той час як видобуток Росії різко впав, картина серед її союзників по ОПЕК+ виявилася зовсім іншою. Ірак, Саудівська Аравія та Кувейт значно збільшили власний видобуток у липні 2026 року:

• Загальний видобуток сирої нафти країн ОПЕК зріс на 1,16–1,7 млн б/д у липні, досягнувши приблизно 19,44 млн б/д (або 23,6 млн б/д за ширшим показником ОПЕК-12) .
• Ірак зафіксував найбільше місячне зростання, наростивши видобуток на 665 000 б/д — до приблизно 2,62 млн б/д. Видобуток Саудівської Аравії зріс на 590 000 б/д — до 7,35 млн б/д, а Кувейту — на 393 000 б/д — до 1,85 млн б/д .
• Сім країн ОПЕК+, які впроваджують добровільні скорочення, спільно збільшили видобуток на 1,424 млн б/д у липні порівняно з червнем, що значно перевищує узгоджене на їхній зустрічі в червні збільшення на 188 000 б/д .

Результат: країни Перської затоки значною мірою компенсували пов'язані з війною порушення в інших місцях, тоді як Росія, обмежена українськими ударами, не змогла наростити власний видобуток, щоб заповнити прогалину. Це розширило розрив у видобутку всередині ОПЕК+, де Росія значно відстає від своєї квоти, тоді як її союзники з Затоки нарощують видобуток до рівня своїх квот або вище .