Цей стрибок виробництва став можливим завдяки крихкому тимчасовому перемир’ю між США та Іраном, узгодженому у квітні 2026 року та оформленому Меморандумом про взаєморозуміння у червні. Угода тимчасово відкрила критично важливу Ормузьку протоку, дозволивши країнам Перської затоки наростити експорт і повернути частину втраченої частки ринку .
Відкриття протоки виявилося недовгим. Тимчасове перемир’я почало руйнуватися приблизно 17 червня, а на початку липня бойові дії поновилися з новою силою . Хронологія подій така:
Станом на початок серпня США відновили морську блокаду , а конфлікт поширився на Червоне море, створивши додаткові загрози для глобальних судноплавних маршрутів
. Цей цикл — перемир’я дозволяє наростити видобуток, яке змінюється новою блокадою — визначив весь місяць.
Поки виробники в Перській затоці тимчасово нарощували видобуток, російський нафтовий сектор продовжував зазнавати труднощів. Видобуток сирої нафти та конденсату в Росії в липні дещо зріс — до понад 9 млн б/д, але це все ще майже на 1 млн б/д відставало від квоти OPEC+ . Дані OPEC свідчать, що рівень виконання угоди Росією у червні становив 98,7%, що означає видобуток приблизно на 1 млн б/д нижче за цільовий показник
.
Головною причиною цього відставання стала інтенсивна дронова кампанія України. До кінця липня, за даними Financial Times, українські удари вивели з ладу понад 30% операційних нафтопереробних потужностей Росії та понад 45% номінальних потужностей . Це змусило російську нафтопереробку впасти до 24-річного мінімуму в липні: НПЗ переробили, за оцінками, 3,6 млн б/д, що приблизно на третину нижче сезонної норми
.
Пошкодження мали каскадний ефект. Через зупинку НПЗ Росія була змушена збільшити експорт сирої нафти, але українські дронові атаки також цілили по танкерах та експортній інфраструктурі, зокрема по Каспійському трубопровідному консорціуму (КТК), обмежуючи можливості відвантаження . Раніше МЕА вже знизило прогноз видобутку Росії на 2026 рік до 8,9 млн б/д (падіння приблизно на 3%) через ці постійні атаки .
Поєднання нового закриття Ормузької протоки та хронічного недовиконання планів Росією призвело до різкого попередження з боку Міжнародного енергетичного агентства. 12 серпня МЕА заявило, що світова пропозиція нафти впаде на 4,3 млн б/д (приблизно на 4%) у 2026 році, а дефіцит на ринку в третьому кварталі (липень-вересень) очікується на рівні 1,8 млн б/д . Це значне погіршення порівняно з падінням на 3,7 млн б/д, яке агентство прогнозувало лише місяцем раніше
.
Важливе уточнення: Цифра в 4,3 млн б/д від МЕА стосується падіння пропозиції порівняно з попередніми очікуваннями, а не чистого дефіциту відносно попиту. Інші джерела інтерпретують чистий дефіцит на 2026 рік приблизно в 1,27 млн б/д, причому дефіцит у третьому кварталі в 1,8 млн б/д є найглибшим квартальним показником з кінця 2021 року . Опитування аналітиків Reuters, проведене наприкінці липня, прогнозувало середній дефіцит на рівні 1,5 млн б/д на 2026 рік, що приблизно вдвічі більше за прогноз від квітня
.
Навіть на тлі погіршення геополітичної ситуації країни OPEC+ продовжили план поступового згортання обмежень видобутку. Сім ключових учасників OPEC+ (Саудівська Аравія, Росія, Ірак, Кувейт, Казахстан, Алжир та Оман) погодили четверте поспіль місячне збільшення цільового видобутку на 188 000 б/д на липень 2026 року . Це було частиною ширшої стратегії відновлення 1,65 млн б/д добровільних скорочень, оголошених у квітні 2023 року
.
Результатом цих суперечливих сил стало те, що ціни на нафту марки Brent на початку липня стабілізувалися на рівні близько $72/барель (що близько до довоєнних значень) , але поновлення конфлікту знову підштовхнуло ціни вгору до кінця липня
. Ринок опинився в стані глибокої невизначеності, де пропозиція безпосередньо залежить від швидкоплинної та непередбачуваної геополітичної ситуації.