Колумбійська геологічна служба зафіксувала щонайменше 18 афтершоків у години після головного поштовху . USGS повідомляє про максимальну інтенсивність за модифікованою шкалою Меркаллі VIII (Сильна) у частинах Кіндіо та Кальдас, а також VII (Дуже сильна) у Манісалесі та Картаго .
Кількість загиблих швидко зростала в міру надходження звісток з віддалених районів. Президент Абелардо де ла Еспрієлья пізно ввечері 10 серпня підтвердив щонайменше 111 загиблих . Згідно з даними Вікіпедії, загальна кількість жертв сягнула щонайменше 132 осіб, понад 620 людей отримали поранення, а понад 3000 вважаються зниклими безвісти . Перші повідомлення про кількість загиблих коливалися від 20 до 111, оскільки інформація надходила з ізольованих громад .
Поштовхи відчувалися на більшій частині Колумбії, включаючи Боготи, Калі, Медельїн та Перейру, а також були зафіксовані в сусідніх Еквадорі та Панамі .
Найбільше постраждав департамент Рісаральда, де загинуло щонайменше 42 людини, переважно в місті Перейра . Значні руйнування також сталися в Калі та в департаменті Чоко . У Манісалесі загинуло двоє людей .
Приблизно 1600 будівель було пошкоджено, з них щонайменше 61 повністю зруйновано . Десятки будівель обрушилися в Калі та Перейрі, під завалами опинилися люди . Також постраждали лікарні та інші об'єкти критичної інфраструктури .
Цивільна авіаційна влада Колумбії призупинила роботу шести аеропортів через структурні пошкодження, включаючи аеропорти, що обслуговують постраждалі західні регіони . Усі рейси в цих аеропортах були зупинені .
Президент Абелардо де ла Еспрієлья, який склав присягу лише за тиждень до цього, оголосив стан національного лиха, щоб полегшити рятувальні роботи, і особисто вирушив до Перейри та Сан-Хосе-дель-Пальмар для контролю за відновленням .
Уряд США оперативно відреагував на катастрофу:
Колумбійська геологічна служба (SGC) назвала цей землетрус найсильнішим, зареєстрованим у країні за останнє десятиліття . Попередньою великою подією був землетрус магнітудою 5,8 біля Картаго у 2016 році, який був значно менш руйнівним.
У глобальному масштабі магнітуда 7,4 порівнянна з іншими відомими проміжними землетрусами в Південній Америці, однак кількість загиблих понад 100 осіб робить його одним із найсмертоносніших у Колумбії з часів землетрусу в Арменії 1999 року (M 6,2, ~1200 смертей) та землетрусу в Попаяні 1983 року (M 5,5, ~300 смертей). Велика кількість зниклих безвісти (понад 3000) може призвести до подальшого зростання остаточної кількості жертв у міру продовження рятувальних операцій у віддалених громадах Чоко .