Як «Дронова угода» між Києвом та Ер-Ріядом і Мекканський пакт перекроюють безпеку на Близькому Сході

Як це продовжує оборонне співробітництво України та Саудівської Аравії

Дзвінок 10 серпня став операційним продовженням історичної 10-річної угоди про оборонне співробітництво, підписаної в Джидді 26–27 березня 2026 року під час несподіваного візиту Зеленського до королівства . Ця угода стала першим безпековим пактом Києва з країною Перської затоки і зосередилася на:

• Протидронових технологіях та системах ППО — Україна привносить бойовий досвід, здобутий під час відбиття понад 58 000 атак іранських дронів з 2022 року .
• Обміні технологіями та спільному виробництві — українські експерти провели тиждень у регіоні, виявляючи прогалини в саудівській ППО ще до підписання угоди .
• Рамковій основі для майбутніх контрактів та інвестицій — пакт навмисно залишений відкритим для масштабування .

Пропозиція України для Саудівської Аравії є унікальною: жодна інша країна не має такого реального досвіду боротьби з тими ж іранськими дронами-камікадзе Shahed, які атакують саудівські цілі під час поточної ірано-американської війни . Крім того, угода надає MBS доступ до технологій дронів та спільних виробничих ліній поза межами американських правил ITAR (Міжнародні правила обігу зброї), FMS (Іноземні військові продажі) та контролю Конгресу — це своєрідний захист від надмірної залежності від Вашингтона .

Мекканська оборонна угода (7 серпня 2026 року)

За три дні до дзвінка Зеленського та MBS, 7 серпня 2026 року, Саудівська Аравія, Туреччина та Пакистан підписали в Мецці Мекканську оборонну угоду (Mecca Joint Defence Agreement) . Ключові факти:

• Взаємна оборонна стаття: збройний напад на будь-яку з країн-підписантів розглядається як напад на всіх трьох — що технічно еквівалентно статті 5 НАТО, за словами міністра закордонних справ Туреччини Хакана Фідана .
• Відсутність названого противника: пакт прямо не називає Іран чи будь-яку іншу країну загрозою, хоча був підписаний більш ніж через п'ять місяців після початку американо-іранської війни та на тлі атак іранських дронів на держави Затоки .
• Контекст: три сунітські союзники США, стривожені регіональною ескалацією та зміною військової позиції США на Близькому Сході, об'єдналися для створення колективного стримувального блоку .
• Відсутність конкретних зобов'язань: у спільній заяві не було наведено жодних деталей щодо військових зобов'язань чи оборонних обов'язків сторін .

Ширша перебудова безпекової архітектури Близького Сходу

Взаємодія Зеленського з Саудівською Аравією вписується в ширшу трансформацію, яку рухають три паралельні сили:

1. Технологія дронів як стратегічний вирівнювач. Війна з Іраном продемонструвала, що недорогі безпілотники можуть загрожувати активам величезної вартості (наприклад, повідомлялося про знищення $500-мільйонного літака ДРЛВ E-3G AWACS на авіабазі імені принца Султана того ж дня, коли Зеленський зустрічався з MBS у березні) . Україна пропонує перевірені рішення для боротьби з дронами, яких немає в таких масштабах ні в західних союзників, ні в держав Затоки.

2. Диверсифікація від виключної залежності від США. Українсько-саудівська угода була структурована поза рамками ITAR/FMS, а Мекканський пакт створює незалежний сунітський безпековий блок . Обидва кроки відображають прагнення держав Затоки мати декількох безпекових партнерів, а не покладатися лише на Вашингтон.

3. Глобальні продовольчі ланцюги як важіль безпеки. Телефонна розмова 10 серпня прямо пов'язала «Дронову угоду» з продовольчою безпекою . Україна є критично важливим постачальником пшениці та зерна для Близького Сходу та Північної Африки. Поєднуючи оборонну співпрацю з гарантіями постачання зерна, Зеленський прив'язує безпекову експертизу України безпосередньо до стабільності імпорту продовольства Саудівської Аравії — відносини, які зміцнюють стратегічну релевантність Києва в регіоні, виходячи далеко за межі військового обладнання.

Підсумовуючи, оборонний пакт Зеленського від березня 2026 року надав Саудівській Аравії перевірену на передовій здатність боротися з дронами поза контролем США. Дзвінок 10 серпня переводить цю угоду в стадію реалізації, пов'язуючи її з продовольчою безпекою. Мекканський пакт (7 серпня) доповнює картину, створюючи паралельну сунітську структуру взаємної оборони — тобто Саудівська Аравія одночасно будує двосторонні оборонні відносини (з Україною) та тристоронню архітектуру колективної безпеки (з Туреччиною та Пакистаном) на тлі регіональної війни та глобального переформатування безпекових альянсів.