Основним прискорювачем липневого експорту став глобальний бум інфраструктури для штучного інтелекту. Експорт напівпровідників майже подвоївся у вартісному вираженні порівняно з минулим роком, а загалом експорт високотехнологічної продукції зріс на 40,7% за перші сім місяців 2026 року . Зростання цін на чипи, а не лише обсяги, збільшило доларову вартість поставок, зробивши будівництво дата-центрів для ШІ головним драйвером .
Експорт автомобілів залишився другою потужною опорою. У січні–липні поставки авто зросли на 55% порівняно з аналогічним періодом 2025 року, причому покупців як традиційні авто з ДВЗ, так і електромобілі знаходили в ЄС, АСЕАН та на ринках, що розвиваються .
Два додаткові фактори посилили експортні показники. Виробники поспішали виконати замовлення перед очікуваним підвищенням мит у США, перенісши попит, який міг би припасти на пізніші місяці . І, попри зміцнення юаня, модернізація промисловості Китаю дозволила зберегти конкурентоспроможні ціни на експорт — високотехнологічні товари менш чутливі до ціни, ніж дешеві споживчі продукти, які визначали попередні хвилі китайського експорту .
Торговельний профіцит Китаю перевищив $1 трлн у 2025 році, а серія щомісячних профіцитів понад $100 млрд у 2026 році посилила звинувачення в «Китайському шоці 2.0» . Європейські лідери, зокрема канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, публічно скаржаться, що значно недооцінений юань спотворює конкуренцію, тоді як США зберігають високі митні бар'єри . The New York Times зазначає, що профіцит підживлює «глобальний backlash» .
Юань, до речі, значно зміцнився у 2026 році — з приблизно 7,35 за долар у квітні 2025 року до близько 6,80 до середини липня, тобто на 8%, — але експорт продовжив зростати . Глобальні банки, зокрема Goldman Sachs (ціль: 6,5 за долар) та Deutsche Bank (прогноз річного зміцнення на 6,3%), підвищили свої прогнози щодо юаня . Дослідницька робота HKBEY під назвою «Industrial Upgrading Makes Chinese Exports Less Susceptible to RMB Strength» стверджує, що ця стійкість є доказом структурних змін: високотехнологічний експорт менш чутливий до ціни, ніж попередні товари низької вартості .
Поки експорт бумів, внутрішня економіка Китаю виявила серйозний двоколійний дисбаланс. Зростання ВВП у другому кварталі різко сповільнилося до 4,3% — найслабкіший показник за понад три роки, нижче офіційного цільового діапазону 4,5–5% . Кампанія вартістю $1,5 трлн із розчищення прихованих боргів місцевих органів влади суттєво обтяжила фіскальне розширення .
Роздрібні продажі впали в травні вперше за понад три роки — на 0,6% у річному вимірі, за даними Національного статистичного бюро . Споживчі витрати були пригнічені багаторічним спадом на ринку нерухомості, негативним ефектом багатства від падіння цін на житло та м'яким ринком праці . Оновлення економіки Китаю від Світового банку за липень 2026 року зазначило, що «споживчі витрати залишалися обережними», і прогнозувало зростання на рівні 4,4% у 2026 році .
У відповідь на західні мита та фрагментацію глобального торговельного середовища найбільші китайські фірми переходять від експорту готової продукції до безпосереднього виробництва на закордонних ринках збуту. Reuters називає цю стратегію «Китайським шоком 2.0», а китайська промисловість — наступним етапом глобалізації .
BYD планує продати 1,5 млн автомобілів за кордоном у 2026 році, що приблизно на 43% більше, ніж у 2025-му, із середньостроковою метою досягти 50% продажів за межами Китаю до 2030 року . Компанія будує повні виробничі ланцюги за кордоном — локалізовані ланцюги постачання, дослідницькі центри та сервісні мережі — щоб обійти митні бар'єри . Закордонні поставки BYD зросли більш ніж на 70% у річному вимірі, хоча акції компанії зіткнулися з труднощами через невизначеність щодо мит та стиснення маржі в глобальній ціновій війні на ринку електромобілів .
Geely зафіксувала стрибок закордонних продажів на 158% у річному вимірі та закриває, об'єднує або продає надлишкові заводи всередині країни, переходячи від жорстокої цінової війни на внутрішньому ринку до стратегії глобальної експансії .
CATL будує гігафабрику в Угорщині в рамках переходу від «експорту продукції» до «експорту потужностей», причому 2026–2027 роки вважаються критичним вікном для валідації масового виробництва за кордоном .
Midea та Haier, уже серед найбільш глобалізованих китайських виробників споживчих товарів, поглиблюють локальне виробництво в Південно-Східній Азії, Мексиці та Східній Європі для обслуговування регіональних ринків.
Zhongji Innolight та Eoptolink, постачальники оптичних трансиверів для дата-центрів ШІ, слідують загальногалузевій тенденції, створюючи складальні та тестові центри в Таїланді, В'єтнамі та Мексиці для обслуговування клієнтів-гіперскейлерів.
Reuters підсумував адаптацію лаконічно: «Щоб захистити прибуткові міжнародні потоки доходів від глобальної фрагментації, фірми все частіше виробляють безпосередньо на основних споживчих ринках, щоб обійти торговельні бар'єри, створити локальну підтримку та ізолювати ланцюги постачання від геополітичних потрясінь» .
Кампанія Пекіна зі зменшення руйнівної «інволюції» — надмірної цінової конкуренції — мала обмежений успіх. Цінові війни на внутрішньому ринку електромобілів та сонячних панелей продовжують стискати маржу, навіть попри зростання експортних обсягів, і кампанія не призвела до значного зменшення надлишкових потужностей у ключових секторах .
Постійні перешкоди включають: