Однак вже за кілька годин після підписання іранський депутат Ебрахім Резаї, член Комісії з національної безпеки та зовнішньої політики Меджлісу, опублікував різке спростування у соцмережі X. Він назвав угоду «паперовою» і заявив, що вона не принесе безпеки Саудівській Аравії, натомість Ер-Ріяду варто змінити свою політику .

До 10 серпня офіційний тон пом'якшав. Речник МЗС Есмаїл Багаї заявив журналістам, що Тегеран «не бачить причин хвилюватися, що цей договір спрямований проти Ірану», назвавши пакт позитивним кроком до мусульманської солідарності. Він також представив угоду як доказ того, що країни Близького Сходу усвідомлюють: «безпека — це не товар, який можна купити у фальшивих брокерів» .

Найбільш різке попередження пролунало від іранської консервативної газети Kayhan 10 серпня. Видання провело чітку «червону лінію»: будь-яке використання пакту проти пов'язаних з Іраном груп, зокрема єменських хуситів, призведе до «рішучої відповіді» на полі бою .

Іранські державні медіа також подавали угоду в іншому світлі, зображуючи її як «альянс проти Великого Ізраїлю» та відхід від безпекової архітектури регіону, в якій домінували США .

Загалом, офіційний Іран намагався применшити значення пакту, представляючи його як не загрозливий, тоді як представники жорсткої лінії були різко критичні, а аналітики зазначали, що багато хто в Ірані вважає цей альянс спрямованим також і проти Тегерана .

Ключові оборонні та структурні особливості пакту

Мекканська угода про спільну оборону базується на двосторонньому пакті між Саудівською Аравією та Пакистаном, підписаному менш ніж рік тому, і розширює його, включаючи Туреччину . Її ключові елементи:

• Клаузула про колективну оборону: Спільна заява передбачає, що збройний напад на будь-якого з підписантів «вважатиметься нападом на всіх» . Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан заявив, що технічно це аналог статті 5 НАТО .
• Відсутність конкретних зобов'язань: Спільна заява не містить деталей щодо внеску військ, обов'язкових зобов'язань реагування або порогів активації . Аналітики зазначили, що формулювання «вважатиметься» не є обов'язковим тригером для військових дій .
• Інституційна структура: Пакт створює Комітет міністрів та Генеральний секретаріат на базі Саудівської Аравії для нагляду за виконанням .
• Відкритість до розширення: Президент Ердоган заявив, що хоче розширити альянс, і потенційним майбутнім членом вважається Єгипет .
• Сумісність з НАТО: Туреччина підкреслила, що угода не суперечить її зобов'язанням перед НАТО .

Запевнення від турецьких та пакистанських посадовців

Анкара та Ісламабад у публічних заявах чітко дали зрозуміти, що пакт не спрямований проти Ірану чи будь-якої конкретної країни.

• Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан заявив, що угода є «оборонною, не націленою на Іран», і технічно є тією ж статтею 5 НАТО, але наголосив, що Саудівська Аравія прагне припинення насильства в Ормузькій протоці, а не конфлікту з Тегераном .
• Віце-президент Туреччини Джевдет Їлмаз сказав, що пакт «абсолютно не повинен розглядатися як структура, спрямована проти Ірану», описавши його виключно як механізм стримування .
• Офіційна заява Анкари зазначила, що угода «не спрямована проти жодної конкретної країни» .
• Президент Ердоган написав у соцмережах, що угода «не націлена на жодну країну» і відкрита для участі всіх країн, які прагнуть миру та стабільності .
• Міністр закордонних справ Пакистану Ісхак Дар назвав угоду «суто оборонною за своєю природою», заявив, що вона не спрямована проти жодної країни, і підтвердив, що вона залишається відкритою для інших регіональних держав, готових дотримуватися її принципів .

Однак вже за кілька годин після підписання іранський депутат Ебрахім Резаї, член Комісії з національної безпеки та зовнішньої політики Меджлісу, опублікував різке спростування у соцмережі X. Він назвав угоду «паперовою» і заявив, що вона не принесе безпеки Саудівській Аравії, натомість Ер-Ріяду варто змінити свою політику .

До 10 серпня офіційний тон пом'якшав. Речник МЗС Есмаїл Багаї заявив журналістам, що Тегеран «не бачить причин хвилюватися, що цей договір спрямований проти Ірану», назвавши пакт позитивним кроком до мусульманської солідарності. Він також представив угоду як доказ того, що країни Близького Сходу усвідомлюють: «безпека — це не товар, який можна купити у фальшивих брокерів» .

Найбільш різке попередження пролунало від іранської консервативної газети Kayhan 10 серпня. Видання провело чітку «червону лінію»: будь-яке використання пакту проти пов'язаних з Іраном груп, зокрема єменських хуситів, призведе до «рішучої відповіді» на полі бою .

Іранські державні медіа також подавали угоду в іншому світлі, зображуючи її як «альянс проти Великого Ізраїлю» та відхід від безпекової архітектури регіону, в якій домінували США .

Загалом, офіційний Іран намагався применшити значення пакту, представляючи його як не загрозливий, тоді як представники жорсткої лінії були різко критичні, а аналітики зазначали, що багато хто в Ірані вважає цей альянс спрямованим також і проти Тегерана .

Ключові оборонні та структурні особливості пакту

Мекканська угода про спільну оборону базується на двосторонньому пакті між Саудівською Аравією та Пакистаном, підписаному менш ніж рік тому, і розширює його, включаючи Туреччину . Її ключові елементи:

• Клаузула про колективну оборону: Спільна заява передбачає, що збройний напад на будь-якого з підписантів «вважатиметься нападом на всіх» . Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан заявив, що технічно це аналог статті 5 НАТО .
• Відсутність конкретних зобов'язань: Спільна заява не містить деталей щодо внеску військ, обов'язкових зобов'язань реагування або порогів активації . Аналітики зазначили, що формулювання «вважатиметься» не є обов'язковим тригером для військових дій .
• Інституційна структура: Пакт створює Комітет міністрів та Генеральний секретаріат на базі Саудівської Аравії для нагляду за виконанням .
• Відкритість до розширення: Президент Ердоган заявив, що хоче розширити альянс, і потенційним майбутнім членом вважається Єгипет .
• Сумісність з НАТО: Туреччина підкреслила, що угода не суперечить її зобов'язанням перед НАТО .

Запевнення від турецьких та пакистанських посадовців

Анкара та Ісламабад у публічних заявах чітко дали зрозуміти, що пакт не спрямований проти Ірану чи будь-якої конкретної країни.

• Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан заявив, що угода є «оборонною, не націленою на Іран», і технічно є тією ж статтею 5 НАТО, але наголосив, що Саудівська Аравія прагне припинення насильства в Ормузькій протоці, а не конфлікту з Тегераном .
• Віце-президент Туреччини Джевдет Їлмаз сказав, що пакт «абсолютно не повинен розглядатися як структура, спрямована проти Ірану», описавши його виключно як механізм стримування .
• Офіційна заява Анкари зазначила, що угода «не спрямована проти жодної конкретної країни» .
• Президент Ердоган написав у соцмережах, що угода «не націлена на жодну країну» і відкрита для участі всіх країн, які прагнуть миру та стабільності .
• Міністр закордонних справ Пакистану Ісхак Дар назвав угоду «суто оборонною за своєю природою», заявив, що вона не спрямована проти жодної країни, і підтвердив, що вона залишається відкритою для інших регіональних держав, готових дотримуватися її принципів .