Рідкий азот на Плутоні та колапс атмосфери: два відкриття 2026 року

Ключові моменти:

• Механізм: Танення в основі товстого азотного льодовика (базальне танення) генерує рідкий азот, який під тиском піднімається через розломи — аналогічно талій воді під земним льодовиком .
• Часова шкала: Потік, ймовірно, відбувся протягом останнього мільйона років або близько того — геологічно нещодавно і, що важливо, це перший доказ течії рідини на поверхні Плутона .
• Супутня робота: Окрема команда під керівництвом Алана Стерна (представлено на arXiv 25 червня 2026 року) проаналізувала темні багатокутники в тому ж регіоні, припускаючи, що вони є поверхневими проявами рідкого азоту, який вийшов і знову замерз .

Докази залишаються непрямими, але комп'ютерні моделі підтримують гіпотезу про те, що тепло з надр Плутона плавить азотний лід біля основи льодовика, де він накопичується в резервуарах під тиском, перш ніж вирватися на поверхню .

Велика атмосферна зміна: перше виміряне падіння тиску

Окреме дослідження під керівництвом Аманди Сікафуз (Інститут планетології), також опубліковане в серпні 2026 року в The Planetary Science Journal, повідомляє про перше спостережуване зниження атмосферного тиску Плутона з моменту відкриття його атмосфери у 1988 році .

• Дані: Десять зоряних затемнень (подій проходження зір за Плутоном), що спостерігалися між 2017 і 2023 роками, були використані для відстеження змін в атмосфері .
• Ключовий результат: Загальний атмосферний тиск впав на 16% між серединою 2021 року та липнем 2023 року . До цього тиск залишався відносно стабільним з моменту прольоту New Horizons у 2015 році .
• Причина: Плутон віддаляється від Сонця по своїй еліптичній орбіті і не досягне афелію до лютого 2114 року. Коли він охолоджується, газоподібний азот в атмосфері вимерзає і випадає снігом на поверхню. Це початок прогнозованого довгострокового колапсу атмосфери, який триватиме протягом наступних десятиліть .

Вчені передбачали це вимерзання ще у 1996 році, але дослідження 2026 року надає перше спостережне підтвердження того, що процес почався насправді .

Карликова планета в перехідному стані

Разом результати 2026 року малюють картину Плутона, який одночасно втрачає свою атмосферу, охолоджуючись, і підтримує геологічну активність завдяки підповерхневим резервуарам, які час від часу випускають рідкий азот на поверхню. Темні смуги на Спу́тник-Планіції можуть бути місцями, де рідкий азот нещодавно досяг і протік поверхнею, тоді як дані затемнень підтверджують, що атмосфера на великих висотах вже почала значно стоншуватися .

Обидва відкриття були опубліковані в The Planetary Science Journal і спиралися на дані, зібрані роками раніше — знімки New Horizons 2015 року та вимірювання затемнень у період 2017–2023 років. Той факт, що такі вражаючі відкриття досі з'являються в результаті аналізу даних одного прольоту та наземних спостережень, підкреслює, наскільки Плутон продовжує нас дивувати.

Як сказав один з дослідників: "Плутон ніколи не перестає нас дивувати" — і дослідження 2026 року підтверджують, що карликова планета залишається одним з найдинамічніших і найзагадковіших світів у нашій Сонячній системі.