Під час десятиденних навчань Han Kuang (5–14 серпня 2026 року) президентка Тайваню Лай Цінде особисто спостерігала за прибережними навчаннями поблизу Цзоїн на південно-західному узбережжі, де вперше були публічно задіяні два нові типи безпілотників .
Крім цих новинок, навчання 2026 року вперше в такому масштабі інтегрували й інші дронові технології:
Військові джерела підтверджують, що всі ці системи все ще перебувають на етапі випробувань і не розгорнуті для бойового чергування . Також уперше цивільні навчання з питань стійкості були повністю інтегровані з військовими маневрами .
Тайванські дрони безпосередньо натхненні бойовими інноваціями, які Україна використала у війні проти Росії. Business Insider зазначив, що представлені дрони належать до «нового класу ударних безпілотників, які Україна ефективно використовує» . Clash Report та The Times of India підтверджують, що Тайвань «активно вивчає бойовий досвід України» для своєї дронової стратегії .
Однак порівняння виявляє критичні відмінності, зумовлені географією та місією.
| Аспект | Тайванські дрони на Han Kuang | Українські бойові дрони |
|---|---|---|
| Основна роль | Прибережна оборона від десанту; виснаження флоту/рою | Протитанкова, протипіхотна, розвідка, удари в глибину |
| Тип платформи | Боєприпас, що баражує + ударний дрон | FPV-дрони, безпілотники з нерухомим крилом (напр., UJ-22), морські дрони |
| Масштаб використання | Фаза випробувань; невелика кількість | Масове виробництво: десятки тисяч на місяць |
| Головна тактична відмінність | Призначені для знищення десантних кораблів у вузькій протоці | Призначені для виснаження техніки, піхоти та логістики на фронті понад 1000 км |
| Виклики погоди | Тайванська протока: сильні вітри, тайфуни, мусони, сольовий туман | Україна: багнюка, сніг, холод, насиченість РЕБ |
Найсуттєвіша відмінність — це середовище. Війна дронів в Україні — це наземний виснажливий конфлікт на лінії фронту понад 1000 км. Сценарій Тайваню — морський. Дрони мають діяти над водою, знаходити та вражати швидкохідні десантні кораблі, виживаючи в суворих умовах Тайванської протоки: сильних сезонних мусонах, високих вітрах, частих тайфунах та агресивному сольовому тумані .
Аналітики з Modern War Institute та Центру нової американської безпеки (CNAS) наголошують, що тайванські дрони мають бути «більш витратними та стійкими до негоди», ніж будь-які системи, які Україна застосовує в наземній війні . Тайванські виробники, за даними галузевих звітів, розробляють дрони з спеціальними покриттями, герметизованою електронікою та кращим співвідношенням тяги до ваги для роботи в умовах поривчастого вітру над протокою .
Концепцію «пекла» (hellscape) у 2024 році ввів командувач Тихоокеанського командування США адмірал Семюел Папаро. Вона передбачає створення щільної, багатонапрямленої зони ураження в Тайванській протоці за допомогою маси дронів, безпілотних надводних апаратів та інших витратних систем, щоб знищити китайський флот вторгнення до того, як він зможе висадити десант .
Основна логіка — стримування ціною. Стратегія покликана зробити десантну операцію настільки дорогою в плані людських втрат та техніки, що Пекін відмовиться від неї. Згідно зі звітом Taipei Times із посиланням на джерело в національній безпеці, Народно-визвольна армія Китаю (НОАК) оцінює, що у разі реалізації Тайванем цієї стратегії Китай зазнає значних військових втрат і не матиме «жодних шансів на перемогу» .
У контексті 2026 року дрони виконують у цій стратегії три специфічні ролі:
Аналітики CNAS Стейсі Петтіджон і Моллі Кемпбелл, які опублікували велику доповідь про цю концепцію на початку 2026 року, стверджують, що стратегія передбачає створення чотирьох операційних шарів, які простягаються приблизно на 80 кілометрів від узбережжя Тайваню, з використанням синхронізованих дронів у повітрі, на поверхні води та під водою .
Найбільша перешкода для дронових амбіцій Тайваню — не з Китаю, а з власного законодавчого органу. Станом на серпень 2026 року ситуація з бюджетом є складною та політично суперечливою.
Початковий план: У листопаді 2025 року уряд запропонував спеціальний бюджет на оборону в розмірі 1,25 трлн тайванських доларів (40 млрд доларів США), який передбачав закупівлю понад 210 000 дронів. Після майже шести місяців політичних суперечок пакет був ухвалений у травні 2026 року, але з суттєвою зміною: опозиційна більшість у парламенті вилучила з бюджету все фінансування на вітчизняні дрони, залишивши лише канали іноземних військових продажів (FMS) .
Відповідь Кабінету міністрів: У червні 2026 року уряд запропонував окремий спеціальний бюджет на 210 млрд тайванських доларів (6,6 млрд доларів США) виключно для дронів власного виробництва, розрахований на шість років (2026–2031) . Міністерство національної оборони (МНО) окреслило, що це фінансуватиме:
Законодавчий глухий кут: Станом на серпень 2026 року Законодавчий Юань не ухвалив цей закон. На розгляді перебувають 14 різних проєктів від різних партій, і консенсусу щодо назви, обсягу, граничних витрат чи термінів реалізації немає . Критики сперечаються, чи використовувати механізм спеціального бюджету, чи загального, а також чи варто запроваджувати щорічні ліміти витрат . Президент Лай Цінде публічно закликав законодавців швидко схвалити бюджет .
Занепокоєння експертів: Аналітики з The Diplomat та Фонду захисту демократій (FDD) попереджають, що кожен місяць затримки підриває здатність Тайваню створити власну екосистему виробництва дронів та звузити розрив у розвитку, перш ніж, на їхню думку, військовий графік Китаю прискориться .
Поки військові закупівлі заблоковані, експорт тайванських комерційних дронів стрімко зростає, демонструючи силу промислової бази.
Тайвань чітко позиціонує себе як «азійський хаб» для ланцюгів постачання дронів без китайських компонентів («China-free» або «non-red»), на тлі західних побоювань щодо кібербезпеки та стійкості ланцюгів постачання китайських безпілотників . Це експортне зростання допомагає тайванським виробникам досягти ефекту масштабу, якого внутрішній військовий ринок поки що не може забезпечити .
У багатьох оборонних аналізах підкреслюється, що унікальні погодні та морські умови Тайванської протоки висувають особливі вимоги до конструкції дронів, яких не було в жодному іншому дроновому конфлікті.
У протоці панують сильні сезонні мусони, високі вітри, часті тайфуни з червня по жовтень і постійний сольовий туман, який руйнує електроніку та корпуси. Численні джерела називають це критичною вимогою до конструкції .
Прибережні навчання в Цзоїн спеціально тестували низьколітні ударні дрони в прибережному середовищі, що свідчить про перевірку військовими стійкості до погодних умов та хвилювання . Галузеві звіти вказують, що тайванські виробники розробляють дрони зі спеціальними покриттями, герметизованою електронікою та кращим співвідношенням тяги до ваги для роботи в умовах поривчастого вітру над протокою .
На навчаннях Han Kuang 2026 року Тайвань уперше публічно випробував два нові типи дронів — камікадзе та ударний — безпосередньо натхненні українськими інноваціями, але адаптовані для унікального морського середовища. Ці дрони є центральним тактичним елементом запропонованої США стратегії «пекла», яка має на меті зробити вторгнення Китаю непомірно дорогим.
Однак ці амбіції гальмує внутрішнє політичне протистояння: бюджет у 210 млрд тайванських доларів (6,6 млрд доларів США) на виробництво власних дронів застряг у парламенті, у той час як експорт тайванських комерційних дронів злетів у 20 разів, галузь планує випускати 100 000 одиниць на місяць до 2030 року, а острів позиціонує себе як критично важливий «вільний від Китаю» хаб у глобальному ланцюжку постачання безпілотників. Чи зможе Тайвань достатньо швидко подолати бюджетний глухий кут, щоб ліквідувати розрив у розвитку дронів, — визначить, чи залишиться стратегія «пекла» реальним інструментом стримування.