Сирія та Росія підписали меморандум про переформатування військових баз: що змінилося

Що передбачає меморандум

Меморандум, про який оголосило Міністерство закордонних справ Сирії та повідомило державне інформаційне агентство SANA, містить кілька ключових положень:

• Передача цивільних об'єктів під контроль Сирії: Дамаск управлятиме аеропортом Хмеймім та четвертим комерційним причалом порту Тартус, припиняючи російське адміністрування цих цивільних активів . Ці об'єкти поступово інтегруються до цивільної адміністрації країни .
• Військові об'єкти стають спільними навчальними центрами: Колишні російські військові бази перепрофільовуються у спільні російсько-сирійські центри підготовки та підвищення кваліфікації — а не окремі російські бази .
• Тримісячний термін реалізації: Передача цивільних об'єктів має бути завершена протягом трьох місяців .
• Військове співробітництво триває: MoU зберігає рамки двостороннього військового та технічного співробітництва, але більше не надає Росії права на незалежне базування .

Як це змінює військову роль Росії

Це найбільш значуще перекалібрування сирійської позиції Росії з моменту її втручання у 2015 році. За попередніми 49-річними договорами оренди, підписаними за Башара Асада у 2017 році, Росія фактично контролювала Хмеймім і Тартус як суверенні військові об'єкти . За тими угодами Росія мала повний імунітет від сирійської юрисдикції та право автоматичного продовження оренди на наступні 25-річні періоди . Новий MoU:

• Припиняє виключний статус російських військових баз на обох об'єктах .
• Зводить Росію з рівня держави-базувальника до співкористувача спільних об'єктів, навчаючи сирійські сили разом із російським персоналом .
• Позбавляє Росію операційного контролю над цивільною інфраструктурою (аеропорт, комерційні причали порту), яку Москва використовувала для логістики та постачальних рейсів .

Що призвело до угоди після 18 місяців переговорів

Переговори розпочалися після падіння уряду Башара Асада в грудні 2024 року та приходу до влади перехідної адміністрації на чолі з президентом Ахмадом аш-Шараа . Ключовими факторами стали:

• Крах Асада: Росія втратила свого головного клієнта. Новий сирійський уряд не був зобов'язаний виконувати щедрі 49-річні угоди про бази, надані Асадом Москві . Сам Асад втік у вигнання до Росії .
• Важелі впливу Сирії: Уряд аш-Шараа зажадав перегляду угод як умови для збереження будь-якої російської присутності . Аш-Шараа раніше заявляв, що не прагне просто вивести російські бази, але наполягає на умовах, встановлених Дамаском .
• Складний торг: 18-місячний термін відображав важкі переговори щодо ступеня російського доступу, сирійського суверенітету та статусу цивільних об'єктів — при цьому Дамаск мав сильнішу позицію . Аш-Шараа та Путін провели прямі переговори в Москві в січні 2026 року, де питання баз було одним із головних .

Як це вписується в ширший розворот Сирії до Заходу

Угода про бази є найпомітнішим симптомом стратегії президента аш-Шараа з перезавантаження зовнішньої політики Сирії після епохи Асада .

• Відкриття до Заходу: Аш-Шараа активно домагається нормалізації відносин з Європейським Союзом та Сполученими Штатами. ЄС у квітні 2026 року розпочав офіційні переговори про відновлення відносин і послаблення санкцій . Адміністрація Трампа запропонувала умовну підтримку перехідному уряду; президент Трамп зустрівся з аш-Шараа в Саудівській Аравії в травні 2025 року, а пізніше прийняв його у Вашингтоні в листопаді 2025 року . США також скасували "Закон Цезаря" в грудні 2025 року, знявши майже всі санкції .
• Балансування, а не розрив: Сирія продовжує покладатися на Росію в певних стратегічних потребах — зокрема, у постачанні пшениці, нафти та деяких військових матеріалів — і не розірвала зв'язки, але тепер умови диктує Дамаск, а не Москва . Аналітики описують підхід як "надзвичайно прагматичний": використання відносин з Росією як важеля впливу при демонстрації незалежності західним партнерам . Сирія також зустрічалася з президентом України Володимиром Зеленським, демонструючи свою дипломатичну гнучкість .
• Безпекові кроки до Ізраїлю: У липні 2026 року аш-Шараа заявив, що Сирія прагне досягти безпекової угоди з Ізраїлем, зазначивши, що така угода могла б відкрити шлях до всеосяжного миру без шкоди для претензій Сирії на Голанські висоти . Це свідчить про ширший регіональний відхід від колишньої осі Асада, яка була тісно пов'язана з Іраном та "Хезболлою" .
• Стратегічна логіка: Скорочуючи виключні права Росії на базування, але зберігаючи військове співробітництво, аш-Шараа посилає Заходу чіткий сигнал, що Сирія більше не є клієнтською державою Росії — не провокуючи повного розриву, який міг би поставити під загрозу інші інтереси . Як зазначає International Crisis Group, Дамаск "навмисно зменшує російський вплив там, де існують життєздатні альтернативи, зберігаючи співпрацю в сферах, де немає негайних замін" .