Нетаньягу провів червону лінію: Іран не отримає ядерної зброї «з угодою чи без неї»

Починаючи з червня 2026 року, Нетаньягу неодноразово та публічно заявляв, що Ірану ніколи не дозволять отримати ядерну зброю «з угодою чи без неї» . Його власні слова: «З угодою або без угоди — Іран не матиме ядерної зброї. Поки я є прем'єр-міністром Ізраїлю, цього не станеться» . Він назвав запобігання ядерному озброєнню Ірану своєю «життєвою місією» .

Навіть після підписання Меморандуму про взаєморозуміння (MOU) між США та Іраном наприкінці липня 2026 року Нетаньягу заявив, що боротьба «не закінчена» і що Іран має ліквідувати свою ядерну програму незалежно від результатів дипломатії . Він також повідомив президентові Трампу, що наполягатиме на «постійному, постійному нагляді» за ядерною діяльністю Ірану, визнаючи при цьому, що не має нових доказів того, що здатність Тегерана створити бомбу була повністю знищена .

П'ять ключових вимог: більше, ніж просто ядерне досьє

Ізраїль наполягає, що будь-яка остаточна угода з Іраном має виходити далеко за межі збагачення урану. Нетаньягу озвучив п'ять ключових умов :

• Повне припинення будь-якого збагачення урану — а не часткове замороження .
• Повний демонтаж іранської програми балістичних ракет — Ізраїль вважає ракетний арсенал Ірану стратегічною загрозою, незалежною від його ядерного статусу .
• Припинення підтримки регіональних бойових угруповань — включаючи «Хезболлу» в Лівані, ХАМАС та «Палестинський ісламський джихад» у Секторі Газа, а також шиїтські міліції в Іраку та Ємені .
• Верифіковані інспекції та моніторинг — для запобігання таємним спробам отримати «проривний» потенціал.
• Відсутність послаблення санкцій до підтвердження виконання всіх умов — Ізраїль побоюється повторення сценарію 2015 року (СВПД, або «ядерна угода»), який вважав недостатньо жорстким .

Ізраїльські посадовці попередили, що угода, яка дозволяє частково зберегти ядерну інфраструктуру Ірану, при цьому ігноруючи балістичні ракети та мережу проксі, залишить Ізраїль у відчутті, що конфлікт «не вирішено» .

Глухий кут у переговорах США та Ірану (серпень 2026)

Ситуація у відносинах США та Ірану залишається вкрай напруженою та заплутаною:

• Червневий MOU: США та Іран підписали Меморандум про взаєморозуміння наприкінці червня, який продовжив режим припинення вогню на 60 днів, передбачав відкриття Ормузької протоки та створював рамки для ширших ядерних переговорів . США погодилися почати зняття морської блокади одразу після підписання .

• Ормузька протока — миттєва точка займання: Наразі основна дипломатична увага зосереджена на окремій угоді між Іраном та Оманом щодо контролю над протокою, яку Іран фактично заблокував під час конфлікту . Іран заявляє, що угода «близька», але різко підвищив вимоги: протока не відкриється, доки США не припинять війну, не виведуть війська, не скасують санкції та ніколи більше не загрожуватимуть Ірану . Вища рада національної безпеки Ірану заявила, що США мають «виправити свою поведінку» .

• Прямі переговори заморожені: Іран неодноразово наголошував, що не веде прямих переговорів зі США і не відновить їх, доки Вашингтон не виконає його умови . Переговори в Досі (липень 2026) були непрямими та зосередженими виключно на протоці, без ознак прогресу щодо ширшого миру .

• Ключові вимоги США: США зараз вимагають від Ірану публічного зобов'язання припинити всі атаки на судна в Ормузькій протоці, гарантувати вільне проходження без зборів та згодом укласти постійну угоду про ліквідацію його ядерної програми .

• Ядерний компонент відкладено: Ширша мета MOU — укладення остаточної угоди щодо ядерної програми Ірану протягом 60 днів (з можливістю продовження) — не була досягнута, оскільки сторони залишаються в глухому куті через Ормузьку протоку та попередні умови .

Регіональні наслідки позиції Нетаньягу

• Ризик односторонніх військових дій Ізраїлю: Нетаньягу натякнув, що може діяти самостійно, якщо дипломатія провалиться, навіть на тлі інформації про близькість проміжної угоди щодо Ормузу . Al Jazeera повідомляє, що він може розглядати односторонні удари, щоб продовжити кампанію, зазначаючи, що восени 2026 року в Ізраїлі відбудуться ключові вибори .

• Напруга у відносинах США та Ізраїлю: Хоча Нетаньягу сказав, що Трамп «повинен мати свою можливість» досягти дипломатичного врегулювання, він публічно відкинув 15-пунктовий план Трампа щодо роззброєння ХАМАСу в Газі та продовжує наполягати на жорсткіших умовах . CNN повідомляє, що Ізраїль побоюється, що Трамп укладе «погану угоду» .

• Загроза ширшої регіональної ескалації: Жорстка лінія Нетаньягу тримає регіон у стані війни. Його наполягання на ліквідації всієї ядерної інфраструктури Ірану (а не лише можливості створення бомби) та демонтажу мережі іранських проксі в Лівані, Сирії, Ємені та Іраку робить будь-яку угоду, прийнятну для Ізраїлю, практично неприйнятною для Ірану .

• Занепокоєння арабських держав Перської затоки: Арабські монархії, які залежать від вільного проходу через Ормузьку протоку, опинилися між молотом і ковадлом: вони підтримують дипломатичний трек на чолі зі США, але бояться, що військові дії Ізраїлю можуть спровокувати ширшу регіональну війну, яка перерве постачання нафти та втягне їхні території .

• Внутрішньополітичні ігри: Нетаньягу чекає внутрішньополітична перевірка на виборах наприкінці 2026 року. Його безкомпромісна позиція щодо Ірану грає на руку його електорату, але також підвищує ставки: будь-яке сприйняття того, що угода США та Ірану залишає Ізраїль вразливим, може посилити його внутрішню опозицію .