Блокування зупинило проходження 20% світової нафти та скрапленого природного газу (близько 15 мільйонів барелів на день, включаючи нафтопродукти) . За даними Міжнародного енергетичного агентства, видобуток у країнах Перської затоки впав на 14,4 мільйона барелів на день порівняно з довоєнним рівнем .
Найбільше постраждала Європа — майже половина її імпорту авіаційного пального проходила через Ормузьку протоку. Міжнародна рада аеропортів (ACI Europe) попередила, що європейські аеропорти зіткнуться з «системним дефіцитом» протягом трьох тижнів, якщо протока залишиться закритою .
Траєкторія цін:
United Airlines: Генеральний директор Скотт Кірбі оголосив про скорочення запланованих потужностей на 5% у 2026 році, попередивши, що нафта може досягти $175 за барель, і оцінивши можливе зростання витрат United на пальне на $11 мільярдів на рік .
Southwest Airlines: Southwest припинив хеджування цін на пальне у 2025 році, що залишило компанію повністю вразливою до спотових цін. На початку кризи в американській авіагалузі було скасовано понад 20 000 рейсів, і Southwest постраждала найбільше .
Ryanair: Генеральний директор Майкл О'Лірі попередив про значне підвищення цін на квитки для пізніх бронювань . Втім, авіакомпанія висловила «майже нульове занепокоєння» щодо реального дефіциту пального на літо 2026 року, посилаючись на свою європейську операційну базу та диверсифіковані джерела постачання. Проте вона попередила, що відпочивальники, які бронюють квитки пізніше, можуть зіткнутися зі значно вищими цінами .
Вплив на галузь загалом:
Це може здатися нелогічним на перший погляд, але у перевізників Перської затоки є вагомі причини зберігати свої замовлення:
Віра в довгострокове зростання: Президент Emirates Тім Кларк заявив, що авіакомпанія не планує відкладати замовлення, назвавши конфлікт тимчасовим збоєм на тлі десятиліть зростання . Віцепрезидент Boeing на Близькому Сході підтвердив, що перевізники Перської затоки не прагнуть відкладати поставки, оскільки їхні довгострокові перспективи залишаються міцними .
Відтермінування було б невигідним: Віцепрезидент IATA в регіоні попередив, що відкладення замовлень на літаки зараз призведе до значних довгострокових витрат — виробничі слоти дефіцитні, і перевізники втратять своє місце в чергах, заплативши більше пізніше за меншу доступність .
Державна фінансова підтримка: Emirates та інші перевізники Перської затоки є державними і можуть краще поглинати короткострокову волатильність цін на пальне, ніж малобюджетні авіакомпанії, що мають обмежені кошти. Тім Кларк зазначив, що слабші авіакомпанії можуть збанкрутувати, але Emirates підтримує потужності і навіть впроваджує стимули для пасажирів .
Стратегічний імператив: Перевізники Близького Сходу «подовжують ставки на розширення, навіть коли війна створює для них одне з найскладніших операційних середовищ», розглядаючи кризу як можливість захопити частку ринку в ослаблених конкурентів .
Варто зазначити, що хоча Emirates не відкладає замовлення через війну, вона відмовляється приймати перші 10–11 літаків Boeing 777-9 — але це пов'язано з багаторічними виробничими затримками Boeing, а не з конфліктом в Ірані . Це окреме питання, яке не стосується стратегічного рішення зберігати замовлення.