Поки що Ізраїль залишається осторонь безпосереднього конфлікту між США та Іраном, але тримає сили в стані підвищеної готовності до потенційної ескалації. Ізраїльські чиновники, за даними джерел, дійшли висновку, що американська дипломатія зайшла в глухий кут, і тепер готуються діяти самостійно . За інформацією ізраїльського 13-го каналу, армія продовжує підготовку до потенційних самостійних операцій проти Ірану, залишаючи цей варіант відкритим, навіть якщо Вашингтон вирішить відступити .
Голова Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Ден Кейн приватно закликав високопосадовців адміністрації Трампа знайти «вихід» з іранської війни, попереджаючи, що наявні варіанти військової ескалації можуть мати зворотний ефект, а одні лише авіаудари навряд чи досягнуть поставлених президентом цілей . За словами кількох джерел, Кейн «шукає вихід» із шестимісячного конфлікту .
Кейн обговорив свої занепокоєння з директором ЦРУ Джоном Реткліффом, держсекретарем Марко Рубіо та віцепрезидентом Джей Ді Венсом, намагаючись узгодити позиції різних відомств . Він особливо наголосив, що посилення бойових дій може небезпечно виснажити і без того зменшені запаси Пентагону — зокрема, перехоплювачів Patriot та інших засобів протиповітряної оборони на Близькому Сході .
Приватні застереження генерала з'явилися на тлі того, як президент Трамп, схоже, вважав, що більше авіаударів можуть змусити Іран піти на угоду. Позиція Кейна є значним гальмом для подальшої ескалації з боку військового керівництва США .
Іран та Оман досягли порозуміння щодо географічних координат судноплавного маршруту через Ормузьку протоку; спільне оголошення доопрацьовується — за умови, що певні треті сторони не перешкоджатимуть цьому . За даними NPR та іранських державних ЗМІ, пропонована угода заборонятиме прохід через протоку американським та ізраїльським суднам і передбачатиме штрафи в розмірі до 20% вартості вантажу для порушників .
Однак Іран заявив, що самої угоди недостатньо для відкриття водного шляху: США також мають виконати додаткові умови та виплатити компенсацію Ірану . Домовленість описується як тимчасовий маршрут тривалістю від двох до чотирьох місяців, за умови змін у політиці США . Заступник міністра закордонних справ Ірану зазначив, що угода не призведе до автоматичного відкриття протоки, і Сполучені Штати повинні виконати додаткові умови, перш ніж судна зможуть вільно транзитувати .
Пропонована угода передає Ірану контроль над суднами, що входять у Перську затоку через Ормузьку протоку, що є значною поступкою Тегерану . Високопоставлене іранське джерело повідомило Reuters, що це означатиме, ніби війна, розв'язана США та Ізраїлем у лютому, призвела до суттєвого зсуву балансу регіональної влади на користь Ірану .
Ізраїльські посадовці неодноразово заявляли, що не приймуть угоди між США та Іраном, яка дозволить Тегерану зберегти або відновити свій ракетний та ядерний потенціал. Нетаньягу заявив: «З угодою чи без угоди, доки я є прем'єр-міністром, я зроблю все, щоб запобігти отриманню Іраном ядерної зброї» .
Ізраїльські джерела висловлюють побоювання, що адміністрація Трампа може досягти обмеженої угоди, яка стримуватиме лише ядерну програму Ірану, залишаючи недоторканими його ракетний арсенал та регіональні проксі-мережі — результат, який Ізраїль вважає неприйнятним . Позиція Ізраїлю полягає в тому, що будь-які переговори з Іраном повинні включати згортання його програми балістичних ракет та спроможності підтримувати регіональних бойовиків .
Меморандум про взаєморозуміння між США та Іраном від червня 2026 року не містив жодних обмежень на іранські балістичні ракети, попри наполягання Нетаньягу на включенні таких положень . Ця розбіжність між позиціями США та Ізраїлю підживлює прагнення Ізраїлю готуватися до самостійних дій.
Збіг цих чотирьох динамік створює надзвичайно вибухонебезпечну ситуацію. США одночасно шукають дипломатичний вихід, тоді як їхній найвищий військовий командир попереджає про обмеженість ресурсів. Іран веде переговори з відносно сильної позиції, використовуючи контроль над Ормузькою протокою. А Ізраїль сигналізує, що діятиме самостійно, якщо вважатиме, що американська дипломатія продукує угоду, яка залишає стратегічні спроможності Ірану недоторканими. Чи встоїть ірано-оманська угода щодо Ормузу, чи зможуть США укласти ширше припинення вогню, і чи завдасть Ізраїль врешті односторонніх ударів — це відкриті питання, які формуватимуть Близький Схід на роки вперед.