Спільна інтервенція США та Японії: чому стратеги вважають її структурно приреченою

Yardeni Research називає інтервенцію «приреченою на провал» з трьох причин :

1. Економічний курс прем'єр-міністерки Санае Такаїчі виграє від слабкої єни. Її про-зростальна, рефляційна позиція толерує — і, ймовірно, потребує — дешевшої валюти, що прямо суперечить меті інтервенції .

2. Розрив у відсоткових ставках є надто великим. Дохідність 10-річних японських облігацій сягає близько 2,8% проти приблизно 4,7% за аналогічними американськими скарбничими облігаціями, що живить масивні carry trade, які створюють постійний тиск на єну . Lazard Asset Management зазначає, що після інтервенції Японії у квітні-травні 2026 року на ¥11,73 трлн ($73,35 млрд) — майже вдвічі більшої за будь-яку попередню — курс USD/JPY повернувся вище рівня інтервенції протягом шести тижнів .

3. Дизайн інтервенції підриває її ж саму. США продавали євро (а не долари) через Стабілізаційний фонд обмінних курсів, сигналізуючи про небажання Вашингтона безпосередньо послаблювати долар, що обмежує будь-який тривалий вплив на пару USD/JPY .

Тактика Бессента з продажем євро та справжній мотив Мінфіну

Замість того, щоб продавати долари для купівлі єни, Міністерство фінансів США фінансувало свої закупівлі єни, продаючи євро — незвичайний метод, який Fortune описала як «дивний» і «нерозумний» . Така стратегія має сенс лише якщо головною турботою міністра фінансів Скотта Бессента був захист ринку американських скарбничих облігацій .

Марк Собел, колишній високопосадовець Міністерства фінансів США, стверджує, що японські фундаментальні показники не змінюються, а справжньою мотивацією Бессента було запобігання тому, щоб Японія була змушена продавати свої $1,2 трильйона американських скарбничих облігацій для фінансування власної інтервенції . Якби Японії довелося самостійно фінансувати купівлю єни шляхом ліквідації скарбничих облігацій, це спровокувало б зростання дохідності американських облігацій — саме того, що Бессент намагається уникнути. На підтримку цього, Бессент також закликав ФРС розширити кредитну лінію для іноземних центробанків (FIMA Repo Facility), щоб Японія могла позичати під заставу своїх скарбничих облігацій, а не продавати їх .

Міністерство фінансів США повідомило кілька банків про можливість інтервенції, а сам Бессент навіть демонстрував блокнот із записом «To Do: Buy Japanese Yen $5-10 bil» на засіданні кабінету в Кемп-Девіді .

Bloomberg: тимчасовий пластир, який може дати зворотний ефект

Bloomberg Opinion охарактеризував інтервенцію як «черговий тимчасовий пластир Бессента для облігацій» . Видання попереджає, що така політика не вирішує основних проблем і ризикує розмити межі між монетарною та фіскальною політикою, особливо на тлі питань про незалежність ФРС під головуванням Кевіна Уорша . Залучаючи ФРС до операцій з підтримки єни через розширені кредитні лінії для іноземних центробанків, інтервенція створює моральний ризик: ринки можуть відчувати рішучість Вашингтона, знаючи про існування механізму підтримки .

Вердикт Reuters Breakingviews

Reuters Breakingviews стверджує, що інтервенція «не може прибрати безлад Такаїчі» . Основні причини ослаблення єни — м'яка фіскальна політика Японії, величезний розрив у ставках та неспроможність Банку Японії агресивно підвищувати ставки — залишаються незмінними . Скоординована дія насправді погіршує дилему Банку Японії, оскільки сильніша єна, досягнута шляхом інтервенції, зменшує інфляційний тиск і дає Банку Японії ще менше підстав для підвищення ставок . Без підвищення ставок з боку Банку Японії або їх зниження з боку ФРС для звуження розриву, сама по собі інтервенція не змінить траєкторію єни .

Що справді могло б зміцнити єну?

Консенсус серед стратегів чіткий: лише фундаментальне звуження різниці у відсоткових ставках між США та Японією може міцно зміцнити єну. Це вимагало б або значного підвищення облікової ставки Банком Японії — що політично складно через рефляційний порядок денний прем'єрки Такаїчі — або зниження ставок Федеральною резервною системою, на що вона не демонструє жодних ознак.

Оскільки Банк Японії залишив облікову ставку на рівні 1,0% на засіданні 31 липня , а ФРС продовжує утримувати свій цільовий діапазон стабільним, структурні сили, що штовхають єну вниз — розрив у ставках на ~190 базисних пунктів, потоки carry trade, м'яка фіскальна політика Японії та небажання Вашингтона продавати долари — залишаються на місці.

Підсумок: Інтервенція 31 липня була складним сигналом, а не рішенням. Схоже, Бессент більше стурбований захистом ринку американських скарбничих облігацій від ліквідації японських резервів, ніж постійним зміцненням єни, і доки Японія не підвищить ставки або ФРС не знизить їх, усі структурні сили продовжуватимуть тиснути єну донизу.