Ормузька протока: угода на папері, але три камені спотикання

Поточний стан ірано-оманської угоди

Остаточну угоду не підписано, але досягнуто кілька важливих етапів:

• Координати маршруту узгоджено: 5 серпня МЗС Ірану заявило про досягнення «порозуміння» з Оманом щодо географічних координат нового маршруту, спільна заява перебуває на стадії остаточного доопрацювання .
• «Дуже близько», але з умовами: 8 серпня міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі заявив, що Іран та Оман «дуже близькі» до угоди, але відкриття протоки залежить від інших умов, зокрема компенсацій з боку США .
• Двосторонньої угоди недостатньо: У Тегерані дають зрозуміти, що ширші ірано-американські проблеми залишаються невирішеними, і угода з Оманом сама по собі не відкриє протоку .

Запропонована структура контролю судноплавства

План, що обговорюється, передбачає двосмугову систему, яка надає Ірану значні повноваження щодо вхідного трафіку:

• Двосмугова система з іранським контролем на вході: Згідно з планом, судна, що заходять у Перську затоку, використовуватимуть маршрут в іранських водах під контролем Ірану. Судна, що виходять із затоки, рухатимуться маршрутом в оманських водах під наглядом Оману .
• Іран вимагає «контроль на вході, нагляд на виході»: Тегеран хоче контролювати весь вхідний трафік і мати можливість втручатися у вихідний рух у разі потреби .
• Альтернативна пропозиція Оману: Спочатку Оман пропонував спільний регіональний механізм управління з добровільними внесками за підтримки країн Перської затоки , однак поточні переговори схиляються до більш жорсткої моделі контролю Ірану.

Спірні збори: головний камінь спотикання

Питання зборів є, мабуть, найбільш суперечливим. Позиції трьох сторін сильно розходяться:

• Парламент Ірану також розглядає законопроєкт, який передбачає штраф для порушників у розмірі до 20% від вартості вантажу за несанкціонований прохід .
• Позиція Оману передбачала «добровільні внески» на фінансування навігаційних, екологічних та рятувальних послуг, а не обов'язковий збір .

Умови: заборона для суден США та Ізраїлю

Іран висуває вимогу виключити американські та ізраїльські кораблі як таку, що не підлягає обговоренню:

• Іран наполягає на забороні проходу для суден США та Ізраїлю. Згідно з іранськими державними ЗМІ, угода «забороняє будь-які американські або ізраїльські судна» .
• Парламентський комітет Ірану розглядає законопроєкт, який заборонить прохід суднам США, Ізраїлю та інших «ворожих» країн, а також накладатиме штрафи до 20% від вартості вантажу на порушників .
• Іран також вимагає, щоб США припинили морську блокаду іранських портів як умову для відкриття протоки .

Атаки КВІР попри переговори

Атаки на комерційні судна тривали протягом усього періоду переговорів, серйозно підриваючи довіру:

• 22 квітня 2026 року: Іран атакував щонайменше три комерційні судна через кілька годин після того, як президент Трамп продовжив перемир'я .
• 7 липня 2026 року: Катарський танкер зі ЗНГ опинився під загрозою вибуху, а саудівський нафтовий танкер був пошкоджений поблизу протоки; рівень морської загрози був підвищений до «критичного» .
• 11 липня 2026 року: КВІР знову закрив протоку після запуску ракет і дронів по суднах .
• Високопоставлені офіцери КВІР, наближені до верховного лідера, схвалили застосування сили для встановлення контролю Ірану над протокою, що ускладнює переговорний процес .

Залучення президента США Трампа та його заяви

• 5 серпня Трамп публічно назвав американо-іранські дискусії «дуже хорошими» .
• США були опосередковано залучені до ірано-оманських переговорів, займаючи тверду позицію, що тимчасові маршрути мають працювати без жодних зборів або перешкод .
• США наполягають, щоб Іран публічно взяв на себе зобов'язання припинити атаки на судна та відкрити всі смуги руху без жодної плати .
• Незалежних доказів прориву немає — позитивні заяви Трампа контрастують із постійними вимогами Ірану щодо компенсацій, заборони на судна США/Ізраїлю та триваючими атаками КВІР.

Підсумок

Ірано-оманська угода близька до завершення на папері — координати маршруту узгоджені, спільна заява готується, — але вона не підписана і не реалізована. Угода залишається заблокованою через три фундаментальні суперечки: вимога Ірану про збори у 5-7% від вартості вантажу (проти ~3% Оману та нульової ставки США), вимога Ірану повністю заборонити судна США та Ізраїлю, а також відсутність зобов'язань США зняти морську блокаду. Тим часом КВІР продовжував атакувати комерційні судна навіть під час переговорів, і протока залишається фактично закритою для нормального комерційного руху.