Розкол Венса і Рубіо: Як війна США та Ізраїлю проти Ірану розколола адміністрацію Трампа і перекроїла Близький Схід

Ізраїль проводив власну паралельну кампанію під кодовою назвою «Ревучий лев». Ізраїльські офіційні особи описали її як найбільший оперативний бойовий виліт в історії ВПС Ізраїлю: було задіяно близько 200 літаків і приблизно 500 цілей .

Перший удар ліквідував кількох високопоставлених іранських посадовців, зокрема верховного лідера Алі Хаменеї, і спровокував масовану іранську відповідь — сотні ракет і тисячі безпілотників. Іран назвав цю контратаку «Правдива обіцянка IV» . Лише за перші десять днів США та Ізраїль спільно уразили понад 15 000 іранських цілей; згідно з брифінгом Пентагону від 13 березня, запуски іранських ракет скоротилися на 90%, а атак безпілотників — на 80% .

Держсекретар Марко Рубіо заявив 5 травня 2026 року, що операція «Епік Ф’юрі» завершена, оскільки її цілі виконано, і що Вашингтон тепер обирає «шлях миру» . Британська енциклопедія також датує завершення операції 5 травня .

Розкол Венса та Рубіо

Наприкінці червня 2026 року — після підписання попереднього меморандуму про взаєморозуміння між США та Іраном — став очевидним публічний риторичний розрив між віцепрезидентом Венсом і держсекретарем Рубіо .

Позиція Джей Ді Венса: Венс розпочав медійний наступ на захист мирної угоди з Іраном, назвавши її «добрим прогресом» і наголошуючи, що створено «верифіковану рамкову угоду» для фінального договору . Він публічно розкритикував ізраїльські удари по об'єктах Хезболли в Бейруті, назвавши повідомлення про жертви серед цивільного населення «неприйнятними» та попередивши, що подальша ескалація може зірвати дипломатичні зусилля .

Позиція Марко Рубіо: Рубіо наполягав, що Ізраїль має право на самооборону, і продовжував працювати над окремою угодою між Ізраїлем та Ліваном, яка б нейтралізувала Хезболлу та дозволила виведення ізраїльських військ з Південного Лівану . Він зайняв більш жорстку позицію, уникаючи критики Ізраїлю та спрямовуючи її на іранський уряд .

Корінь розбіжностей: Обидва політики представляють конкуруючі зовнішньополітичні табори в Республіканській партії. Венс належить до скептичного крила, що виступає за стриманість, тоді як Рубіо — до інтервенціоністського, проізраїльського істеблішменту . Цей розкол також є частиною передвиборчої боротьби за республіканську номінацію 2028 року: Венс лідирує в опитуваннях серед республіканців, але під час активної фази війни тримався помітно стримано .

Ситуація через п'ять місяців (станом на початок серпня 2026)

• Бойові дії завершено, дипломатія крихка: Основна військова кампанія завершилася, підписано попередній меморандум між США та Іраном . Але дипломатична рамка перебуває під тиском через внутрішні розбіжності в адміністрації.
• Напруга навколо Лівану та Хезболли: Рубіо продовжує просувати ізраїльсько-ліванську угоду, тоді як Венс сигналізує про нетерпіння щодо триваючих ізраїльських ударів. Це створює суперечливу позицію США. Як писав The Atlantic, Сполучені Штати тепер ведуть переговори щодо однієї країни двома різними шляхами — під керівництвом двох людей із кардинально різними стилями та світоглядами .
• Нерозв'язані проблеми безпеки: Іранський ракетний обстріл вщух після підписання меморандуму, але довгостроковий статус ядерної програми Ірану, майбутнє Хезболли та безпека Ормузької протоки залишаються відкритими питаннями . Війна та її наслідки призвели до тисяч загиблих, мільйонів переміщених осіб та величезних руйнувань в Ірані, Лівані, Ізраїлі та арабських державах Перської затоки .
• Внутрішньополітичні наслідки в США: Війна та її наслідки загострили боротьбу в GOP. Венс, незважаючи на початкову стриманість, позиціонує себе як кандидат миру, тоді як Рубіо зблизився з яструбиним національно-безпековим крилом партії . За лаштунками президент Трамп визнав, що Венс був «можливо, менш ентузіастичним» щодо конфлікту, що створило простір для Рубіо стати одним із найпомітніших публічних захисників війни .

Де ми зараз

Війна США та Ізраїлю проти Ірану досягла негайних військових цілей напрочуд швидко, але дипломатичні та політичні наслідки виявляються набагато складнішими. Адміністрація нині реалізує суперечливу політику: Венс прагне до розрядки з Тегераном, а Рубіо намагається обмежити вплив Ірану через альянси з Ізраїлем та державами Затоки. Ці конкуруючі підходи в поєднанні з нерозв'язаним статусом Хезболли, ядерних амбіцій Ірану та критичних глобальних морських шляхів залишають регіон нестабільним. Для спостерігачів розкол між Венсом і Рубіо — це не просто боротьба за владу у Вашингтоні, а вікно в дві фундаментально різні візії американської сили на Близькому Сході.