Криза в Ормузькій протоці: 15 атакованих суден ADNOC та обвал судноплавства

В ADNOC назвали ситуацію «надзвичайно складним середовищем» і заявили, що їхня робота зазнає «значного впливу» . Компанія координує дії з владою для захисту персоналу та активів, намагаючись максимально виконувати зобов'язання перед клієнтами . Речники компанії назвали атаки неспровокованими та такими, що порушують міжнародне морське право .

Коланс судноплавства: трафік в Ормузькій протоці — 10% від норми

Згідно зі звітом Foreign Policy Journal, судноплавний трафік через Ормузьку протоку скоротився до приблизно 10% довоєнного рівня . До конфлікту через протоку проходило близько 20% світових поставок нафти і газу .

Блокада має каскадний ефект: трафік через Баб-ель-Мандебську протоку (Червоне море) також різко впав — п'ять танкерів змінили курс за один день наприкінці липня після атак хуситів на саудівські нафтові об'єкти .

Військова хронологія: від авіаударів до перемир'я та глухого кута

Криза почалася 28 лютого 2026 року, коли авіаудари США та Ізраїлю вбили верховного лідера Ірану Алі Хаменеї та інших високопосадовців, що спровокувало війну . Іран негайно завдав ударів у відповідь по Ізраїлю та цілях у Перській затоці, а також встановив контроль над Ормузькою протокою, фактично заблокувавши прохід . КВІР випустив попередження про заборону проходу та завдав ударів дронами по оманських портах (Дукм і Салала), які використовувалися силами США, а також по нафтових танкерах біля Маскату .

19 березня 2026 року США розпочали повітряну кампанію проти іранських позицій, щоб відкрити протоку . Короткочасне перемир'я між США та Іраном набрало чинності 7 квітня 2026 року, зупинивши основні бойові дії, але протока залишилася практично закритою . Станом на початок серпня Іран зберігає фактичний контроль.

Операції хуситів: другий морський фронт у Червоному морі

Підтримувані Іраном єменські хусити активізували атаки з середини 2026 року. У червні 2026 року вони оголосили тотальну заборону ізраїльського морського судноплавства в Червоному морі та розпочали атаки на Ізраїль . 20 липня 2026 року хусити оголосили морську блокаду Саудівської Аравії, атакувавши два саудівські нафтові танкери (Encelia та Layla), а пізніше завдали ударів по об'єктах Saudi Aramco в Янбу та Джизані . Судноплавство в Червоному морі значно сповільнилося .

Оновлення Служби досліджень Конгресу США (від 4 серпня 2026 року) зазначає, що хусити призупинили атаки з початку 2025 року, але відновили їх із розширенням іранської війни . Керівництво хуситів заявило, що їхня мета — повторити стратегію Ірану в Ормузькій протоці в рамках Баб-ель-Мандебської протоки Червоного моря .

Ірано-оманські дипломатичні переговори: прогрес, глухий кут та значні поступки

Дипломатичні зусилля були нестабільними:

• Кінець липня 2026 року — Іран відхилив запропонований Оманом план регіонального спільного управління Ормузькою протокою, вимагаючи більшого контролю . Оман запропонував план, що передбачав добровільні збори за користування протокою, підтриманий країнами Перської затоки . Високопосадовець Ірану повідомив Reuters, що оманський план «не мав шансів на успіх» .
• 4–6 серпня 2026 року — З'явилися повідомлення про значний прогрес: Іран та Оман узгодили координати тимчасового судноплавного маршруту, а речник МЗС Ірану заявив, що угода перебуває «на фінальній стадії» . Однак деталі виявили, що запропонована угода надасть Ірану контроль над судами, що входять до Перської затоки через протоку, що є значною поступкою . Згідно з новою схемою, судна заходитимуть через маршрут під контролем Ірану, а виходитимуть через смугу, контрольовану Оманом .
• Президент США Трамп 5 серпня заявив, що США та Іран ведуть «дуже хороші переговори», однак Іран наполягав, що веде переговори лише з Оманом, а не напряму з Вашингтоном .

Ціни на нафту та регіональна нестабільність

Хоча конкретні показники цін на еталонні марки нафти не були зафіксовані в результатах пошуку, майже повна блокада Ормузької протоки різко обмежила глобальну пропозицію. Численні джерела зазначають, що нафтові ринки зіткнулися з надзвичайною невизначеністю . Авіаудари США вбили приблизно 1700 іранських цивільних та зруйнували інфраструктуру Ірану, поглибивши гуманітарну кризу та кризу стабільності . Вісімнадцять американських військовослужбовців загинули у війні станом на кінець липня 2026 року, яка, за оцінками Пентагону, обійшлася у 37,5 мільярда доларів .

Ключові висновки (станом на початок серпня 2026 року)

• Трафік в Ормузькій протоці: ~10% довоєнного рівня
• Атаки на судна ADNOC: 15 влучань, 1 загиблий, 20 поранених
• Перемир'я США-Іран: 7 квітня 2026 року — зупинило основні бої, але протока залишилася закритою
• Угода Іран-Оман: На «фінальній стадії», але надає Ірану контроль над вхідним трафіком; Іран раніше відхилив спільне управління
• Блокада Червоного моря хуситами: Активна проти саудівського та ізраїльського судноплавства з червня-липня 2026 року
• Роль військових США: Повітряна кампанія проти іранських позицій у протоці (березень 2026); утримуються від великої ескалації станом на кінець липня

Ситуація залишається надзвичайно нестабільною. Іран зберігає ефективний контроль над Ормузькою протокою, операції хуситів відкрили другий морський фронт у Червоному морі, а ірано-оманський дипломатичний трек — хоча й демонструє нещодавній рух — ще не призвів до функціонального відкриття водного шляху.