Оптоволоконні дрони Росії: чому їх майже неможливо заглушити

Захист працює доти, доки кабель не перерізаний і не зачепився за перешкоду. Саме фізичний зв’язок є головною перевагою таких апаратів — і водночас їхньою потенційною вразливістю.

Відповідь на успіх української РЕБ

У 2023–2024 роках українські системи радіоелектронної боротьби серйозно ускладнили використання російських радіокерованих дронів. У відповідь російські розробники почали активніше переходити на оптоволоконні рішення та стійкіші до перешкод радіомережі .

Українські військові водночас попереджають, що темпи розвитку дронів випереджають можливості частини фронтових систем РЕБ . Це означає, що перевага в електронному протистоянні не є сталою: технічні рішення доводиться постійно оновлювати.

Наскільки поширеними вони стали на початку 2026 року

Оптоволоконні FPV-дрони вже не можна вважати експериментальними. У січні 2026 року головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський заявив, що Росія та Україна загалом використовують на фронті приблизно однакову кількість дронів, але Україна все ще «наздоганяє» Росію саме в оптоволоконних системах .

За оцінкою керівника одного з українських підрозділів, такі апарати становили не більш як 15% усіх дронів уздовж лінії зіткнення на певному етапі . Водночас їхня роль зростає, адже вони можуть діяти в районах із потужним радіопридушенням.

Розширюється і дальність застосування. У лютому 2026 року російський оптоволоконний дрон уперше дістався Харкова, де влучив у дерево в Київському районі . До липня російські сили використовували такі апарати для обходу оборони та ураження високовольтних електричних підстанцій у Сумській області .

Технологію також інтегрують у більші платформи, зокрема в безпілотники з нерухомим крилом типу «Молнія». Це розширює застосування захищеного від радіоперешкод керування за межі малих FPV-квадрокоптерів .

Китайський компонент: кабель, модеми та залежність від імпорту

Масштабування виробництва потребує величезних обсягів оптичного волокна та електроніки. Китай виробляє понад 60% оптичного волокна у світі, тому для Росії він став головним джерелом постачання .

Залежність посилюється тим, що єдиний російський завод оптичного волокна не працює з травня 2025 року після українських ударів. Через це російські виробники фактично залежать від китайського імпорту .

За даними, наведеними у відкритих джерелах, у серпні 2025 року Китай відправив до Росії близько 527 000 км оптоволоконного кабелю — майже втричі більше, ніж у червні. За той самий період Україна отримала лише 115,8 км, тобто співвідношення становило приблизно 456:1 . Такий обсяг може забезпечити комплектування десятків тисяч дронів.

Залежність Росії від китайського ринку має й ціновий наслідок. На початку 2026 року китайські постачальники підвищили ціни для російських покупців у 2,5–4 рази на тлі різкого зростання попиту та фактичного контролю Китаю над значною частиною пропозиції . Вартість поширеного волокна, за окремими оцінками, зросла з 16 юанів за кілометр на початку 2025 року до 40 юанів у січні 2026-го .

Чим небезпечні кинуті кабелі

Після завершення польоту кабель майже ніколи не забирають. Він залишається в лісах, на полях і в населених пунктах, утворюючи тонку павутину, яку складно помітити та прибрати під час бойових дій .

У лісах Вовчанської громади на Харківщині українські військові повідомляють про тисячі кілометрів кабелю, що звисає з дерев і заплутується між ними . Для саперів, фермерів і місцевих жителів це може стати додатковою перешкодою після завершення бойових дій.

Екологічні ризики мають кілька складових:

• кабелі містять довговічні полімери, які можуть зберігатися в довкіллі сотні років ;
• птахи вже використовують волокно разом із травою для будівництва гнізд, а тонкі нитки можуть заплутувати птахів та інших тварин ;
• літієві батареї знищених дронів і пластикові уламки можуть забруднювати ґрунт та воду .

Дослідники лише починають оцінювати наслідки цього забруднення. Зокрема, вони планують проводити ДНК-аналіз матеріалів із гнізд, щоб визначити види птахів, яких торкнулася проблема .

Які варіанти захисту залишаються в України

Головна перевага оптоволоконних дронів для атакувальної сторони одночасно є проблемою для оборони: стандартне радіопридушення проти них не працює . Це частково знижує ефективність значних інвестицій у системи РЕБ, які були розраховані на бездротові канали керування.

Тому українським підрозділам доводиться покладатися на фізичне перехоплення — стрілецьку зброю, автоматичні гармати, інші дрони, сітки та бар’єри. Також важливими цілями стають оператори й місця запуску котушок за лінією фронту . Однак такі методи складніше розгорнути у великому масштабі, ніж засоби радіопридушення.

Є і проблема вартості. Деякі оптоволоконні дрони коштують близько 400 доларів, тоді як засоби протиповітряної оборони для їхнього перехоплення можуть бути значно дорожчими . Через це виникає асиметрія: дешевий апарат змушує оборонців витрачати дорожчі ресурси.

Україна розвиває власне виробництво оптоволоконних дронів, але на початку 2026 року все ще відставала від Росії за масштабами їхнього застосування . Отже, йдеться не лише про окрему новинку, а про зміну всієї логіки протидії безпілотникам: радіоелектронні засоби залишаються важливими, але вже не можуть бути єдиною лінією захисту.