Телескоп Джеймса Вебба зазирнув у «Скарбницю»: рідкісна зоря та ключ до раннього Всесвіту

«Скарбниця» — це те, що астрономи називають кометарною глобулою: ізольована щільна хмара газу та пилу з темною «головою» і видовженим «хвостом», яка на цьому знімку нагадує відкриту скриню зі скарбами . Її формує інтенсивне ультрафіолетове випромінювання сусідніх масивних зір.

Всередині скрині: молоде зоряне скупчення

Завдяки камері NIRCam (Near-Infrared Camera) телескоп Вебба зміг зазирнути крізь пил і виявити, що ховається всередині. Результати вражають :

• Кількість зір: приблизно 70.
• Вік: скупчення має близько 1,3 мільйона років (попередні оцінки давали лише 100 000 років).
• Наймасивніша зоря: рідкісна зоря типу O масою приблизно в 19 разів більшою за масу Сонця. Зорі типу O — це наймасивніші, найгарячіші та найяскравіші зорі головної послідовності.
• Протопланетні диски: багато зір досі загорнуті в запилені хмари та оточені протопланетними дисками — будівельним матеріалом для майбутніх планет. Скупчення залишається глибоко в пилу глобули .

Скульптор-монстр: роль Ети Кіля

Характерна форма «Скарбниці» не є випадковою. Всього за 39 світлових років на північний захід (на небесній сфері) знаходиться зоряна система Ета Кіля (Eta Carinae) . Її головна зоря має масу приблизно в 100 разів більшу за сонячну і світить у 5 мільйонів разів яскравіше. Разом із сусіднім скупченням Трамплер 16 Ета Кіля буквально бомбардує «Скарбницю» інтенсивним ультрафіолетовим випромінюванням .

Це випромінювання — палиця з двома кінцями. Воно розмиває глобулу, надаючи їй форми скрині, але також загрожує знищити протопланетні диски, потенційно зупиняючи формування планет ще до його завершення .

Наукова програма

Спостереження проводилися в межах програми JWST №5408 під керівництвом головного дослідника М. Райтера (M. Reiter) . Мета програми — вивчити, як молоді зорі в туманності Кіля збирають газ із навколишнього середовища та викидають його через потужні витоки . Зображення було оприлюднене 6 серпня 2026 року; авторство — ESA/Webb, NASA & CSA, M. Reiter .

За межами «Скарбниці»: меншість галактик, які реіонізували Всесвіт

Поки Вебб зазирав у туманність Кіля, інша команда астрономів використовувала його дані для розв'язання значно більшої загадки: космічної реіонізації. Це був останній великий фазовий перехід у Всесвіті, коли туман нейтрального водню, що заповнював ранній космос, був розсіяний іонізуючим випромінюванням, дозволивши світлу вільно подорожувати.

Дослідження, оприлюднене на arXiv 24 липня 2026 року (arXiv:2607.22834) під керівництвом Емми Джовінаццо (Emma Giovinazzo) з Женевського університету, проаналізувало спектри JWST/NIRSpec для 1428 галактик на червоному зміщенні z = 5–10 (приблизно 500 мільйонів – 1 мільярд років після Великого вибуху) .

Ключові висновки щодо реіонізації

• Лише ~20% галактик є «сильними джерелами протікання»: це ті, частка витоку іонізуючих фотонів (континууму Лаймана) у яких перевищує 10% .
• Ці сильні джерела виробили ~87% іонізуючих фотонів, які досягли міжгалактичного середовища — цього достатньо, щоб самостійно завершити майже всю космічну реіонізацію .
• Завершення реіонізації: дослідження простежує еволюцію частки нейтрального водню і виявляє, що космічна реіонізація в основному завершилася приблизно на червоному зміщенні 6–8, що узгоджується з попередніми даними з реліктового випромінювання та спектрів квазарів .

Чому це важливо

Це відкриття зміщує фокус уваги з «середньої» галактики на конкретні, рідкісні галактики, які надзвичайно ефективно випускають ультрафіолетове випромінювання. Це означає, що для розуміння реіонізації необхідно знаходити та вивчати саме такі «галактики-викидні», а не покладатися на усереднені властивості всієї популяції .