Інфантіно планував оголосити про свою приватизаційну схему напередодні фіналу ЧС-2026 у Waldorf Astoria в Нью-Йорку — готелі, який має прямі зв'язки з родиною Трампа . Однак новини про угоду передчасно витекли в пресу завдяки лондонській The Times, що спричинило ланцюгову реакцію, яка врешті поховала пропозицію Інфантіно та поставила під загрозу його президентство .
План пропонував кожній із 211 національних асоціацій ФІФА одноразову виплату в розмірі приблизно $20 мільйонів за умови підтримки угоди. Дедлайн було встановлено на 19 вересня 2026 року . Критики негайно затаврували те, що УЄФА пізніше назвала «жалюгідною закулісною угодою», яка «закладе майбутнє футболу» .
Реакція була миттєвою, історичною та об'єднала три континенти, які рідко діють спільно у питаннях управління ФІФА .
Цей альянс УЄФА (55 країн), КОНКАКАФ (41 країна) та АФК (46 країн) сформував стіну опору зі 142 з 211 асоціацій-членів ФІФА .
31 липня, лише за кілька днів після того, як план став публічним, Інфантіно повністю скасував його. У своїй заяві він сказав: «стало зрозуміло, що проєкт створив розбіжності такого характеру, які, незалежно від рівня підтримки, більше не відповідають інтересам поставленої мети» .
Але розворот на 180 градусів не задовольнив критиків :
Вирішальним ускладнюючим фактором стали давні тісні стосунки Інфантіно з президентом США Дональдом Трампом та його родиною .
Інфантіно:
Після колапсу плану з'явилися численні повідомлення про те, що Інфантіно намагався заручитися підтримкою адміністрації Трампа — нібито він зв'язувався з держсекретарем Марко Рубіо та намагався додзвонитися до самого Трампа . ФІФА офіційно заперечила, що Інфантіно телефонував до Білого дому, назвавши ці повідомлення «чистою вигадкою» . Однак сама лише підозра у зв'язках із родиною Трампа поглибила кризу .
Демократи в Палаті представників США на чолі з конгресменом Джеймі Раскіном (членом меншості в Судовому комітеті) відкрили розслідування. Раскін заявив Politico, що ФІФА «йде напряму в бізнес із родиною Трампа» .
Інфантіно оголосив про свою кандидатуру на четвертий термін ще у квітні 2026 року, і всього за кілька тижнів до кризи заявив про підтримку з боку понад 200 із 211 асоціацій-членів . Але колапс приватизації кардинально змінив політичний ландшафт .
Вибори президента ФІФА відбудуться на 77-му Конгресі ФІФА 18 березня 2027 року в Рабаті, Марокко . Крайній термін висунення кандидатів — 18 листопада 2026 року .
Потенційні суперники вже починають з'являтися:
УЄФА заявив, що активно шукає кандидата для участі у виборах проти Інфантіно . Альянс УЄФА, КОНКАКАФ та АФК, за повідомленнями, готовий до подальших кроків, включно з потенційним проведенням власних міжнародних турнірів, якщо Інфантіно відмовиться піти у відставку та переможе на виборах .
Ця криза є першою великою політичною поразкою Інфантіно з моменту вступу на посаду у 2016 році . Вона оголила межі його влади та порушила фундаментальні питання щодо управління ФІФА, її відносин із приватним капіталом та незалежності керівного органу футболу від політичних інтересів .
Ключовий фактор невизначеності — чи втримаються передкризові обіцянки підтримки з боку понад 200 асоціацій . Таємне голосування на Конгресі у 2027 році створює можливість для перебіжок: кожна з 211 асоціацій має один голос. Для перемоги в першому турі кандидату потрібна більшість у дві третини, а в наступних — проста більшість .
Хоча Інфантіно вибачився за «помилки» та заявив, що має намір залишитися на посаді, бунт не припинився — він перемістився з протидії окремому плану до вимоги усунення Інфантіно до виборів 2027 року . Юридичні загрози, політичні наслідки та спекуляції про альтернативні змагання тепер на порядку денному .