За даними Reuters, загинуло щонайменше 57 людей . Дев'ятнадцять тіл було знайдено у воді, інші загинули в сутичках, потонули або стали жертвами тисняви під час перетину кордону . Пізніше інші джерела повідомляли про 67 або 72 загиблих, однак цифра в 57, наведена Reuters, залишалася найбільш цитованим підтвердженим числом станом на початок серпня .
З самого початку існували розбіжності щодо того, скільки людей, які потрапили до Сеути, досі перебувають там. Іспанські чиновники повідомляли, що більшість мігрантів добровільно повернулися до Марокко протягом кількох днів, і що ситуація на кордоні контрольована . Однак станом на 3 серпня тисячі людей, зокрема понад 860 неповнолітніх без супроводу, все ще перебували в притулках, на вулицях та пляжах Сеути . Президент Сеути Хуан Хесус Вівас в інтерв'ю телеканалу Telecinco заявив, що в анклаві залишаються від 3 000 до 5 000 мігрантів, що суперечило більш оптимістичним оцінкам Мадрида . Організації із захисту дітей попереджали про гуманітарну ситуацію, в якій опинилися залишені без нагляду неповнолітні, які були особливо вразливими .
Іспанія терміново розгорнула армію в Сеуті, встановила 500-метровий плавучий бар'єр біля узбережжя та спільно з марокканськими силами посилила прикордонний паркан . Прем'єр-міністр Педро Санчес відвідав анклав і закликав до солідарності ЄС, наголосивши, що Іспанія не може впоратися з кризою самотужки . Мадрид також зазнав критики з боку єврокомісара з питань міграції Магнуса Бруннера, який заявив, що план Іспанії легалізувати нелегальних мігрантів надсилає "не дуже хороший сигнал" для Європи .
Найбільш драматичною реакцією на рівні ЄС стала відповідь Італії. 31 липня Італія оголосила про призупинення Шенгенської угоди про вільне пересування з Іспанією на один місяць, починаючи з 1 серпня, відновивши прикордонний контроль для авіа- та морських рейсів з Іспанії . Прем'єр-міністр Італії Джорджа Мелоні закликала повністю виключити Іспанію з Шенгенської зони, назвавши кадри з Сеути "шокуючими" . Оскільки Італія та Іспанія не мають спільного сухопутного кордону, захід поширювався лише на повітряні та морські порти . Франція одночасно посилила прикордонний контроль з Іспанією . Цей крок викликав гнів Мадрида та створив прецедент, який, на думку багатьох спостерігачів, може призвести до руйнації безвізової Шенгенської зони .
Лідери 22 країн ЄС підписали лист, ініційований Італією та Данією, з вимогою провести екстрену зустріч міністрів внутрішніх справ ЄС . Ця зустріч відбулася 4 серпня, на якій міністри закликали до більш жорстких дій проти мереж контрабандистів, посилення політики повернення мігрантів та тіснішої співпраці з країнами походження . Італія, зокрема, наполягала на створенні центрів обробки мігрантів та хабів для повернення в третіх країнах, що фінансуються ЄС . Деякі держави-члени на чолі з Італією та Данією домагалися запровадження надзвичайних заходів для призупинення стандартних процедур надання притулку під час масових прибуттів, хоча офіційна реакція ЄС наголошувала на "повній солідарності" з Іспанією . Атмосфера на зустрічі була напруженою: міністр закордонних справ Іспанії Хосе Мануель Альбарес напередодні переговорів вимагав "солідарності від усіх держав-членів Європейського Союзу" .
Марокко заперечило свою відповідальність за прорив кордону. Марокканська влада заявила, що навмисно не відкривала кордон, і пояснила кризу втратою контролю . Однак Іспанія та багато чиновників ЄС розцінили це як навмисний тиск з боку Рабату, особливо на тлі дипломатичної напруженості щодо Західної Сахари та позиції Іспанії в цьому спірному питанні . Пізніше Марокко співпрацювало з іспанськими силами для посилення кордону .
Криза серйозно підірвала внутрішню єдність ЄС. Одностороннє призупинення Шенгену Італією розлютило Мадрид та створило небезпечний прецедент для безвізової зони . Данія та інші північні країни підтримали жорстку лінію Італії, тоді як Іспанія звинуватила партнерів у браку солідарності . Екстрена зустріч ЄС 4 серпня дала публічну демонстрацію єдності — Бруннер заявив про "повну солідарність" з Іспанією і назвав кризу "тестом на нашу європейську стійкість" — однак глибокі розбіжності щодо розподілу відповідальності, реформи системи притулку та того, чи заохочує політика легалізації Іспанії подальші перетини кордону, залишилися невирішеними . Ультраправі сили в кількох країнах ЄС використали кризу для закликів до закриття кордонів, у той час як гуманітарні організації критикували масові видворення та становище неповнолітніх без супроводу .
Криза в Сеуті в липні 2026 року була безпрецедентною за масштабами та політичним впливом. Вона оголила крихкість Шенгенської системи, межі солідарності ЄС у питаннях міграції та важіль впливу, який такі країни, як Марокко, можуть застосовувати до зовнішніх кордонів Європи. Оскільки тисячі людей все ще залишаються в анклаві, а глибокі політичні розбіжності залишаються невирішеними, ситуація залишається вибухонебезпечною для майбутнього європейської міграційної політики.