Загроза одностороннього удару Ізраїлю по Ірану, ракетні обстріли та дипломатичне посередництво Катару

29 липня Трамп і Нетаньягу зустрілися у Вашингтоні та обговорили всі варіанти стримування ядерної програми Ірану — дипломатію, економічний тиск і силу — але Нетаньягу не повідомив Трампу, що Ізраїль віддає перевагу одностороннім діям, що свідчить про те, що Ізраїль залишає за собою право на власний удар . Повідомляється, що Ізраїль мав намір приєднатися до скасованої атаки США на Іран наприкінці липня — на початку серпня, що вказує на тісну оперативну координацію, але також на готовність Ізраїлю діяти самостійно, якщо США відступлять .

Останні ракетні атаки та жертви

Від початку війни Іран випустив сотні ракет по Ізраїлю. За 40 днів з початку конфлікту до перемир'я 8 квітня з Ірану по Ізраїлю було випущено 650 ракет, більшість з яких були з касетними боєприпасами . Ізраїльські офіційні особи повідомили про 16 загиблих від ракет за цей період .

Однією з найбільш смертоносних атак став іранський балістичний удар по місту Бейт-Шемеш 1 березня 2026 року, в результаті якого загинуло щонайменше 9 людей (включно з трьома підлітками) і 27 було поранено . Загальні дані про втрати (станом на березень 2026 року) свідчать про приблизно 69 загиблих ізраїльтян та понад 9 100 поранених, тоді як з іранського боку, за оцінками, загинуло від 3 400 до 6 000+ осіб і від 15 000 до 26 500 поранено, а також 17 американських військових загинуло та 548 поранено . Про нові масштабні ракетні атаки на Ізраїль в останні дні не повідомлялося, але перемир'я залишається хитким.

Військові операції під проводом США

CENTCOM проводив щоденні бомбардування іранських військових об'єктів. 7 липня американські сили завдали ударів по понад 80 іранських цілях, включаючи морські об'єкти, склади ракет і безпілотників, прибережні станції спостереження та засоби ППО . Удари тривали 12 ночей поспіль до 23 липня .

Головнокомандувач США на Близькому Сході, адмірал Бред Купер, наприкінці липня рекомендував припинити бомбардування в районі Ормузької протоки, заявивши, що вони досягли межі своєї ефективності . 3 серпня Трамп заявив, що скасував запланований масований удар по Ірану, який мав стати «найбільшою атакою з часів Другої світової війни», а також сказав, що США та Іран рухаються до нових переговорів, хоча Тегеран заперечує, що переговори тривають .

Дипломатичні зусилля Катару

Катар виступає головним посередником між Вашингтоном і Тегераном, приймаючи американських емісарів та передаючи пропозиції. 22 травня катарська переговорна група була в Тегерані, щоб допомогти укласти рамкову угоду .

Непрямі переговори залишаються складними. Наприкінці червня Іран заявив, що не зустрічатиметься з американськими емісарами напряму, а обидві сторони були далекі від згоди з ключових питань, таких як обмеження збагачення урану та контроль над Ормузькою протокою . Станом на 4–5 серпня 2026 року Катар підтвердив, що посередництво «триває» і що проєкт короткострокової резолюції циркулює між двома сторонами, з повідомленнями про «позитивний прогрес» . Однак Іран і США продовжують публічно суперечити один одному щодо того, чи відновилися переговори насправді .

Можливі наслідки для регіональної стабільності

Ормузька протока залишається зоною підвищеної напруженості. Іранські погрози та атаки майже повністю зупинили комерційне судноплавство через протоку, а удари США були спрямовані на іранські військово-морські об'єкти в цьому районі . Під час ескалації 8 червня під обстріл потрапила американська військова база в Саудівській Аравії, що розширило географічний масштаб конфлікту .

Ключова безвихідь зберігається: Ізраїль наполягає на недопущенні отримання Іраном ядерної зброї; Іран відмовляється обмежувати збагачення без зняття санкцій; а США опинилися між роллю гаранта безпеки Ізраїлю та бажанням уникнути затяжної війни. Повернення до активних бойових дій залишається реальним ризиком, якщо поточне дипломатичне вікно закриється .