На столі переговорів два конкуруючі плани:
Фінансовий вимір: Іран вимагає плати за обслуговування суден, причому доходи мають розподілятися між Іраном та Оманом, але конкретне співвідношення не визначено. Пропозиція Оману робить внески добровільними, тоді як Іран наполягає на обов'язкових .
Ширші вимоги Ірану: Тегеран заявляє, що водний шлях «ніколи не повернеться до довоєнного статусу», і пов'язує будь-яке відкриття з ширшим зняттям санкцій та визнанням своєї морської влади .
Ціни на нафту різко впали на дипломатичних сподіваннях, але скептицизм залишається.
Військове напруження: США відновили атаки на Іран, щоб покласти край контролю Тегерана над протокою, після ескалації в червні . США закликають союзників допомогти у відкритті водного шляху
. Конфлікт супроводжується обміном ударами: США відновили військово-морську блокаду в середині липня після того, як Іран атакував судна, які намагалися пройти транзитом
.
Гуманітарний вплив: Комерційне судноплавство через протоку серйозно порушено з моменту повного закриття протоки Іраном у квітні 2026 року, яке супроводжувалося численними атаками на судна . Корпус вартових ісламської революції (КВІР) оголосив протоку закритою «до подальшого повідомлення» 11 липня після удару по несанкціонованому судну
. Ситуація з заблокованими моряками та екіпажами стає дедалі більшою гуманітарною проблемою.
Допомога Європи у розмінуванні: Іран висловив готовність до співпраці з європейськими країнами у розмінуванні протоки, але жодної формальної угоди поки що не досягнуто. Це залишається другорядною переговорною траєкторією порівняно з основною ірано-оманською.
Дипломатичний процес перебуває в критичній точці: Іран та Оман досягли реального прогресу у технічних рамках, але фундаментальна суперечність між моделлю спільного управління з добровільними внесками (Оман) та вимогою Ірану щодо суверенного контролю та обов'язкових зборів залишається невирішеною. США публічно оптимістичні, але продовжують погрожувати військовими діями, тоді як Тегеран наполягає, що не веде прямих переговорів із Вашингтоном. Нафтові ринки частково заклали в ціну надію на угоду, але аналітики вважають остаточну домовленість далекою від гарантованої.