Клімат змінить карту малярії в Африці: головна загроза — не спека, а екстремальна погода

Як змінюється поширення малярії

Йдеться не про просте розширення зони ризику

Підвищення температури робить прохолодні високогірні райони Східної та Південної Африки придатнішими для існування малярійних комарів. До 2050 року ризик передачі хвороби може зрости у Східноафриканській рифтовій долині, на Ефіопському нагір’ї та в прибережних районах півдня Африки .

Водночас карта не просто розширюватиметься в усіх напрямках. У деяких спекотніших і посушливіших районах Західної та Центральної Африки умови можуть стати надто сухими для виживання комарів, тому придатність територій для передачі малярії там зменшиться .

Загальна площа територій, придатних для передачі хвороби, може зрости лише помірно. Однак найсприятливіші для цілорічного поширення малярії зони зміщуватимуться — від узбережжя Західної Африки до Альбертинської рифтової зони між Демократичною Республікою Конго та Угандою . У деяких районах до кінця століття кількість випадків може зрости приблизно на 20% .

Екстремальна погода — недооцінений фактор

Понад 90% прогнозованих додаткових смертей, за оцінками дослідників, будуть спричинені не безпосередньою зміною екологічних умов, а руйнівними наслідками екстремальної погоди .

Повені, циклони та хвилі спеки можуть:

• пошкоджувати лікарні й пункти первинної медичної допомоги;
• переривати розподіл інсектицидних сіток і ліків;
• руйнувати запаси та холодові ланцюги для медичних препаратів;
• змушувати людей залишати домівки;
• створювати нові місця розмноження комарів.

До 2050 року кількість днів із затопленнями на територіях Африки на південь від Сахари може зрости на 13–18% порівняно із сучасним рівнем . За оцінкою Malaria Atlas Project, руйнівний вплив повеней і циклонів може становити 79% кліматично зумовленого приросту випадків малярії та 93% додаткових смертей упродовж наступних 25 років .

Ключовий висновок: найбільша небезпека полягає не в тому, що комарі просто з’являться в нових регіонах, а в тому, що екстремальна погода зруйнує прогрес у тих місцях, де малярія вже поширена.

Більше людей опиняться в зоні ризику

Зміна клімату також збільшить кількість людей, які потенційно контактуватимуть із малярією. За сценарію високих викидів до 2080 року ще 75,9 мільйона жителів Східної та Південної Африки можуть опинитися під ризиком цілорічної, або ендемічної, передачі хвороби .

Інший аналіз припускає, що до 197 мільйонів людей, які раніше не зазнавали такого ризику, у Східній та Південній Африці можуть зіткнутися з певним рівнем ймовірності передачі малярії . У Західній Африці до середини століття прогнозують чисте збільшення на 51,3 мільйона людей, які опиняться під певним ризиком, навіть попри загальне скорочення тривалості сезону передачі .

До 2050 року близько 1,3 мільярда людей в Африці житимуть у районах, де через зміну клімату малярію буде важче викорінити, ніж сьогодні .

Що пропонують дослідники

Кліматично стійкі програми боротьби

Фахівці закликають перейти до так званих «кліматично розумних» програм боротьби з малярією. Їхня суть — не діяти за незмінним календарним планом, а коригувати заходи відповідно до погодних порогів і затримок між змінами клімату та спалахами хвороби .

Це передбачає завчасне розміщення запасів перед сезоном повеней, зміцнення медичних закладів і швидке переналаштування програм у відповідь на зміни погодних умов. Такий підхід замінює статичне планування прогнозуванням і локальними превентивними діями .

Безперервний контроль переносників

Зберігати й розширювати базові заходи профілактики залишається критично важливим. Ідеться, зокрема, про інсектицидні москітні сітки тривалої дії (LLIN) та обробку внутрішніх поверхонь приміщень інсектицидами (IRS).

Моделювання показує, що поєднання IRS і LLIN може скоротити тягар малярії до 76% навіть за сценаріїв зміни клімату . Якщо ж контроль переносників не підтримувати, щорічна кількість випадків до 2050-х років може зрости на 25–30% .

Системи раннього попередження

Сезонні кліматичні прогнози та моніторинг погоди в реальному часі мають бути інтегровані у звичайну роботу систем епідеміологічного нагляду. Це дасть змогу починати реагування на спалахи до того, як повені чи циклони завдадуть основної шкоди .

Дослідники наголошують на необхідності короткострокових прогнозів, адаптованих до конкретних громад і районів. Вони мають допомагати планувати профілактику завчасно та розподіляти ресурси справедливо.

Стійкіша медицина й участь громад

Урядам потрібно інвестувати в медичну інфраструктуру, здатну працювати після повеней, циклонів і хвиль спеки. Медичні заклади, склади москітних сіток, запаси ліків і холодові ланцюги не повинні ставати першими жертвами екстремальної погоди.

Важливими складовими залишаються інформування населення, співпраця з місцевими громадами та доступ до своєчасної діагностики й лікування . Дослідники також пропонують посилити міжсекторальну підготовку фахівців із епідеміологічного нагляду, моделювання та кліматичного прогнозування .

Скорочення викидів також має значення

Адаптація не скасовує необхідності стримувати глобальне потепління. Якщо світ зможе обмежити підвищення температури рівнем 2°C, це може запобігти приблизно п’яти додатковим випадкам малярії на кожну тисячу дітей у Південній Африці порівняно зі сценаріями вищих викидів. У високогір’ях Східної Африки ефект може бути ще більшим .

Кожна частка градуса, якої вдасться уникнути, зменшує навантаження на медичні системи та громади. Тому майбутня боротьба з малярією залежатиме одночасно від двох напрямів: здатності пристосувати профілактику до нової кліматичної реальності та темпів скорочення викидів.