Зміни торкнулися і міжнародних позначень. Код країни змінився з NRU на NRO, а її громадян тепер називають dei-Naoero, а не Nauruans . Уряд описав перейменування як «початок відновлення національної гордості та повернення до традиційної ідентичності країни» .
Президент Девід Адеанг назвав «Науру» колоніальним пережитком — приблизною формою, яка виникла через те, що західні мови не відтворювали місцеве написання та вимову . Naoero — традиційна назва острова мовою науру (Dorerin Naoero), якою його називали самі мешканці .
Уряд пояснив рішення трьома основними мотивами:
Зміну назви провели через конституційну процедуру. Вона складалася з кількох етапів — і завершилася відступом від початкового плану провести загальнонаціональний референдум:
Перейменування Науру вписується у ширший міжнародний процес, у межах якого постколоніальні держави відмовляються від назв, нав’язаних зовнішніми адміністраціями або мовами. Дослідники вважають, що повернення корінних назв набуває популярності не лише як спосіб відновити культурні корені, а й як інструмент «м’якої сили» — можливість по-новому визначити образ країни у світі та заявити про культурний суверенітет .
Серед помітних прикладів:
| Попередня назва | Нова назва | Рік | Причина |
|---|---|---|---|
| Цейлон | Шрі-Ланка | 1972 | Відмова від британської колоніальної назви |
| Золотий Берег | Гана | 1957 | Повернення назви доколоніального королівства |
| Північна Родезія | Замбія | 1964 | Перейменування в період здобуття незалежності |
| Свазіленд | Есватіні | 2018 | Орієнтація на корінну мову сісваті |
| Turkey | Türkiye | 2022 | Прагнення точніше представити турецьку культуру |
| Голландія | Нідерланди | 2020 | Точніше міжнародне позиціонування країни |
Подібна дискусія триває і в низці країн Західної Африки, де перейменовують вулиці, площі, пам’ятники та інші об’єкти, пов’язані з колоніальним минулим .
Випадок Наоеро особливий тим, що йдеться про невелику острівну державу в Тихому океані, яка повернула традиційну форму власної назви. Але логіка цього рішення універсальна: назвати країну так, як її називає її народ, а не так, як колись було зручніше для чужих мов і колоніальної адміністрації.