Світ перетнув позначку у 3 теравати сонячної енергетики — і вперся в межу мереж

Цей рубіж демонструє не лише стрімке поширення сонячних панелей. Він також оголив проблему наступного етапу: електроенергію потрібно не просто виробити, а й доставити споживачам, зберегти або використати в потрібний момент.

Від першого теравата до третього — за лічені роки

Темпи розгортання сонячної енергетики різко прискорилися. Першого теравата світ досягав понад два десятиліття, другий додав приблизно за три роки, а третій — менш ніж за два . Загальна потужність сонячної генерації потроїлася лише за чотири роки .

У 2025 році у світі встановили 664 ГВт нових сонячних потужностей — на 69 ГВт більше, ніж у 2024-му, і на 212 ГВт більше, ніж у 2023 році . Водночас відносні темпи приросту сповільнилися: з 85% у попередні роки до 12% у 2025-му .

Точна дата перетину позначки у 3 ТВт залишається предметом дискусії: окремі аналітики називають квітень 2026 року . За даними програми IEA Photovoltaic Power Systems Programme, наприкінці 2025 року глобальна накопичена потужність становила близько 2 974 ГВт, а за рік було встановлено приблизно 698 ГВт. Різниця між оцінками пов’язана з методиками підрахунку та охопленням окремих категорій установок .

Сонячна енергетика вже забезпечує близько 9% світового виробництва електроенергії .

Китай: найбільший ринок, який стримує власна інфраструктура

Китай залишається головним двигуном світового розширення відновлюваної енергетики: країна будує більше вітрових і сонячних потужностей, ніж решта світу разом узята . Лише портфель великих сонячних проєктів у країні досяг 664 ГВт .

Але мережі не встигають за будівництвом електростанцій. Значна частина сонячних і вітрових об’єктів розташована на півночі та заході Китаю, тоді як основні центри споживання — на сході. Передавальна інфраструктура між цими регіонами перевантажена, а правила енергоринку залишаються недостатньо гнучкими .

Наслідок — так зване обмеження генерації, або curtailment: електростанції могли б виробити більше електроенергії за наявних погодних умов, але оператори змушені зменшувати їхню потужність, бо мережа не може прийняти весь обсяг.

У ресурсно багатих провінціях Цінхай, Сіньцзян і Ганьсу частка обмеженої сонячної генерації зросла до 10–17% . На національному рівні на початку 2026 року цей показник сягнув 9,2% для сонячної та 8,5% для вітрової енергетики .

Інфраструктурне вузьке місце вже перетворюється на гальмо для нових проєктів. Установки сонячної генерації в Китаї скоротилися на 56% у річному вимірі в березні 2026 року та на 79% у квітні . Ринок країни рухається до першого річного скорочення з 2019 року .

Оператори мереж намагалися надолужити відставання: лише в першому кварталі 2026 року вони інвестували 167,5 млрд юанів, або близько 24,5 млрд доларів . Проте жорсткі правила торгівлі електроенергією та прив’язаність передавання до вугільної генерації залишаються перешкодами. За оцінкою Carbon Brief, на початку 2026 року викиди CO₂ у Китаї навіть зросли на 2% — частково тому, що невикористана вітрова й сонячна енергія не змогла витіснити вугілля .

Показовим є й розподіл потоків на лініях надвисокої напруги: на вітер і сонце припадає лише близько 20% електроенергії, тоді як на вугільну генерацію — 42% .

Дахові панелі змінюють ринки країн, що розвиваються

Поки китайська великомасштабна сонячна генерація стикається з обмеженнями мереж, дедалі важливішим драйвером стають невеликі дахові установки — передусім у країнах Глобального Півдня.

Пакистан. Країна переживає «безпрецедентний» сплеск переходу на сонячну енергію: її виробництво вже перевищує світовий середній показник більш ніж утричі . У кількох великих промислових центрах очікувалося, що вдень дахова генерація перевищить попит на електроенергію з мережі .

Пакистан на короткий час став другим найбільшим ринком збуту китайських сонячних панелей, перш ніж його випередили Філіппіни . До початку 2026 року сонячний бум допоміг країні уникнути понад 12 млрд доларів витрат на імпорт нафти й газу, які інакше знадобилися б для покриття внутрішнього попиту на енергію .

Філіппіни. У 2026 році країна стала найшвидше зростаючим сонячним ринком у світі. Причини — високі ціни на електроенергію та часті перебої з постачанням . Потужність дахових установок майже подвоїлася: з 721 МВт на початку 2025 року до приблизно 1 300 МВт на початку 2026-го .

Окупність таких систем скоротилася приблизно до трьох років для домогосподарств, 2,3 року для комерційних об’єктів і 3,1 року для промислових споживачів . У березні та квітні 2026 року Китай експортував на Філіппіни понад 3 000 МВт сонячних панелей . За три місяці до травня імпорт панелей до країни сягнув 407 млн доларів — на 145% більше, ніж роком раніше .

Нігерія та Африка. У Нігерії також стрімко зростає кількість дахових установок, як і на менших ринках Куби та Лівану . Африка у 2025 році показала найвищі темпи розвитку сонячної енергетики за всю історію спостережень: нові потужності зросли на 54% за рік. Лідерами стали Південна Африка з 1,6 ГВт і Нігерія з 803 МВт .

Кількість країн, де встановлено щонайменше 1 ГВт сонячних потужностей, зросла до 74 — проти 42 у 2020 році .

Без батарей сонячний бум почне втрачати цінність

Чим більше сонячних станцій працює одночасно, тим гострішою стає проблема «полуденного надлишку». У сонячні години електроенергії виробляється більше, ніж мережа або споживачі можуть використати. Це призводить до нульових чи навіть від’ємних цін на електроенергію та змушує операторів відключати частину потужностей.

У Китаї понад 150 регіонів уже класифіковано як «червоні зони» — місцеві мережі там більше не можуть безпечно приймати додаткову фотоелектричну генерацію .

Акумуляторні системи можуть перенести денний надлишок на вечірні години, коли попит зростає. Вони також допомагають уникати від’ємних цін, замінювати газові та інші викопні пікові електростанції й підвищувати економічну цінність уже збудованих сонячних об’єктів.

Дослідження, опубліковане в PNAS, дійшло висновку, що для декарбонізації Китаю потрібне розгортання накопичувачів на рівні тераватів. Модель також передбачає подвоєння або потроєння міжпровінційних ліній надвисокої напруги .

Отже, наступний етап розвитку галузі залежатиме не стільки від здатності виробляти панелі, скільки від того, чи зможуть країни синхронно розвивати мережі, накопичувачі, правила торгівлі електроенергією та гнучку генерацію.

Чи стане 2026 рік роком уповільнення?

SolarPower Europe прогнозує тимчасове скорочення глобальних сонячних установок у 2026 році. За середнім сценарієм, нові потужності можуть зменшитися на 8% у річному вимірі — до 612 ГВт, після чого зростання відновиться у 2027 році . Очікуване скорочення значною мірою пов’язують із перебудовою китайського ринку .

Це не означає завершення сонячної революції. Радше галузь переходить від гонки за кількістю встановлених панелей до перевірки всієї енергосистеми на міцність.

Як зазначає Global Energy Monitor, китайська вітрова й сонячна енергетика «перейшла від перегонів зі встановлення потужностей до випробування системної інтеграції» . Тепер ключове питання полягає не в тому, чи може світ будувати сонячні станції у великому масштабі, а в тому, чи здатен він ефективно використати вироблену ними електроенергію.