Удари хуситів по нафтовій інфраструктурі Саудівської Аравії: збитки, відповідь США та нові погрози Ірану

За даними галузевих аналітиків, удар пошкодив комплекс інтегрованої газифікації комбінованого циклу (IGCC). Він виробляє електроенергію, пару та водень для роботи заводу. Також постраждала частина резервуарного парку . Окремі оцінки вказували, що вогонь охопив щонайменше два резервуари, однак основні переробні установки, ймовірно, не були зруйновані .

27 липня Saudi Aramco повністю зупинила роботу Джизанського НПЗ потужністю 400 тисяч барелів на добу. Орієнтовний термін ремонту та відновлення роботи називали не раніше середини серпня . Отже, найбільш безпосереднім наслідком атаки стала не повна втрата заводу, а вимушений простій через пошкодження допоміжної енергетичної інфраструктури та резервуарів.

Що сталося на об’єкті в Абкайку

27 липня безпілотники атакували комплекс Saudi Aramco в Абкайку на сході країни. Це найбільший у світі об’єкт для стабілізації сирої нафти: через нього проходить приблизно 7% світового видобутку . Супутникові дані NASA FIRMS та інші знімки зафіксували значну пожежну активність на території комплексу .

Саудівська Аравія заявила, що безпілотники були запущені з території Іраку. За оцінками саудівських і регіональних посадовців, до атак могли бути залучені іракські угруповання, які діяли за координації з хуситами . Водночас у відкритих повідомленнях не було повної незалежної оцінки масштабу пошкоджень або точного строку простою Абкайку .

Тому щодо цього об’єкта важливо розділяти підтверджені факти й припущення: пожежу після атаки зафіксували супутники, але остаточний вплив на виробничі потужності Saudi Aramco залишався невизначеним. Хусити також заявляли про удари по об’єктах Aramco в Янбу на узбережжі Червоного моря .

Як відповіли США та Саудівська Аравія

28–29 липня американські та саудівські сили завдали спільних високоточних авіаударів по пов’язаних з Іраном збройних угрупованнях у східному Іраку . Центральне командування США заявило, що ці об’єкти використовувалися для логістики та зберігання зброї, а угруповання, за американською версією, отримували вказівки від Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) атакувати американські сили й енергетичну інфраструктуру Саудівської Аравії .

Міністерство оборони Саудівської Аравії підтвердило, що операцію провели в координації з Центральним командуванням США та назвали її відповіддю на атаки безпілотників по нафтових об’єктах . Саудівські сили також повідомляли про перехоплення дронів, запущених з Іраку в напрямку об’єктів у Східній провінції та районі Ер-Ріяда .

За повідомленнями іракських сил, удари зачепили бази в кількох провінціях. У силах народної мобілізації Іраку заявили щонайменше про 20 загиблих і 32 поранених бійців . Прем’єр-міністр Іраку Алі аль-Зайді скликав екстрене засідання Ради національної безпеки й назвав бомбардування «серйозним прорахунком» .

Через кілька годин після американсько-саудівської операції КВІР заявив про запуск балістичних ракет по авіабазі Муваффак Салті та штаб-квартирі Центрального командування США в Йорданії. США повідомили, що всі ракети були перехоплені .

Які погрози висунув Іран

Погрози Тегерана стосувалися не лише безпосередніх учасників бойових дій, а й критичної інфраструктури країн Перської затоки та ширшого Близького Сходу.

• Ормузька протока як «червона лінія». 16 липня Іран назвав Ормузьку протоку недоторканною «червоною лінією». Тегеран попередив: у разі удару США по іранській інфраструктурі він атакуватиме об’єкти по всьому регіону Перської затоки . Через Ормузьку протоку до початку війни проходила приблизно п’ята частина світових поставок нафти й газу .
• Погроза перекрити інші експортні маршрути. 15 липня Іран заявив, що може закрити «всі інші експортні коридори», які мають значення для енергетичних поставок США та їхніх союзників . Це прозвучало на тлі відновлення американської морської блокади і нової хвилі ударів по іранських берегових системах та ракетних об’єктах .
• Попередження на початку серпня. Коли з’явилися повідомлення про можливі масштабні удари США по енергетичних об’єктах Ірану, іранські посадовці, зокрема міністр закордонних справ Аббас Арагчі, заявили про неминучу відповідь по енергетичній інфраструктурі на Близькому Сході . Іранські командири також погрожували ударами по Ізраїлю та енергетичних об’єктах у сусідніх країнах Перської затоки .

Ці заяви не означали, що всі перелічені об’єкти вже були атаковані. Їхній безпосередній сенс полягав у спробі стримати можливі американські удари по електростанціях, мостах та енергетичній інфраструктурі Ірану, водночас підвищуючи ризик розширення конфлікту.

Ширший контекст: війна виходить за межі одного фронту

Регіональний конфлікт розширюється

Події кінця липня відбуваються на тлі війни з Іраном, яка, за наведеними джерелами, почалася 28 лютого 2026 року після ударів США та Ізраїлю по іранських ядерних і військових об’єктах . До протистояння поступово долучилися хусити в Ємені, іракські шиїтські угруповання, об’єднані в межах «Ісламського опору в Іраку», а також іранські сили на кількох напрямках .

Для Саудівської Аравії це означало відмову від попередньої обережної дистанції. За тиждень країна зіткнулася з ракетними атаками хуситів з Ємену, ударами дронів проіранських угруповань з Іраку та новими погрозами з боку Тегерана . Після цього саудівські винищувачі вперше публічно взяли участь у спільній операції зі США на іракській території .

Удар по маршрутах експорту нафти

Наслідки виходять далеко за межі самих заводів. Наприкінці липня хусити атакували два саудівські нафтові танкери в Червоному морі, додавши ще один небезпечний напрямок до попередніх перебоїв біля протоки Баб-ель-Мандеб . Одночасні атаки на об’єкти в Джизані, Янбу та Абкайку створили додаткові ризики для маршрутів, якими саудівська нафта надходить до експортних терміналів і світового ринку.

Уразливість таких об’єктів має глобальне значення: Абкайк є ключовим вузлом стабілізації сирої нафти, а Ормузька протока та Баб-ель-Мандеб — одними з найважливіших морських проходів для енергетичних вантажів. Будь-яке тривале перекриття або пошкодження цих вузлів може посилити перебої з постачанням і тиск на світові ціни, хоча конкретний масштаб наслідків залежить від тривалості простоїв та доступності альтернативних маршрутів.

Дипломатія на тлі ескалації

Після спільних ударів США і Саудівської Аравії Ірак намагався не допустити подальшого використання своєї території для атак на сусідні країни. Іракські військові заявили про зобов’язання не дозволяти перетворювати країну на маршрут або стартовий майданчик для ударів по «дружніх і братніх» державах .

Оман тим часом запропонував нову регіональну домовленість для врегулювання протистояння навколо Ормузької протоки . Однак дипломатичні зусилля відбувалися паралельно з погрозами та авіаударами, тому ризик ширшої війни залишався високим.

Чи можливі удари США по енергетичних об’єктах Ірану

Президент США Дональд Трамп після атак на саудівські танкери пообіцяв «серйозне військове покарання» Ірану та хуситам . У липні США вже завдали кількох хвиль ударів по береговій обороні та ракетних об’єктах Ірану. На початку серпня з’явилися повідомлення, що Вашингтон розглядає можливість ударів по іранській енергетичній інфраструктурі .

Саме ця перспектива спричинила найжорсткіші попередження Тегерана: Іран дав зрозуміти, що відповідь може бути спрямована не лише на американські сили, а й на енергетичні об’єкти в усьому регіоні. Таким чином, атаки на Aramco стали частиною небезпечної спіралі, у якій удари по нафтовій інфраструктурі перетворилися на інструмент військового тиску, а головні ризики дедалі більше поширюються на глобальні ланцюги постачання енергоносіїв.