Американські посадовці також вважають, що Пекін системно реалізує масштабну державну стратегію здобуття глобального лідерства в біотехнологіях . Через це китайський сектор дедалі частіше опиняється в полі уваги Пентагону та американських структур національної безпеки .
Друга причина — вразливість фармацевтичних ланцюжків постачання. За оцінками, активний інгредієнт приблизно 60% генеричних препаратів у США походить із Китаю .
Китай є єдиним постачальником щонайменше одного ключового вихідного матеріалу для виробництва понад 700 діючих фармацевтичних інгредієнтів (API). У 2024 році країна також випередила Індію за кількістю подань, пов’язаних із виробництвом API, закріпивши позиції провідного виробника важливих фармацевтичних компонентів .
Пандемія COVID-19 показала, наскільки ризикованою може бути концентрація виробництва в одній країні. Тепер американські законодавці намагаються зменшити цю залежність, зокрема через BIOSECURE Act. Закон передбачає обмеження на державні закупівлі у китайських компаній, серед яких називали BGI Genomics, WuXi AppTec і WuXi Biologics .
Китай швидко посилює позиції не лише у виробництві, а й у створенні препаратів та залученні міжнародного капіталу.
У 2024 році загальна вартість ліцензійних угод між китайськими розробниками та західними компаніями сягнула рекордних 41,5 млрд доларів — на 66% більше, ніж роком раніше. Великі фармацевтичні компанії отримували з Китаю 28% усіх інноваційних активів .
За іншою оцінкою, у 2024 році китайське походження мали близько третини всіх біотехнологічних активів, ліцензованих великими фармкомпаніями у світі. У 2017 році цей показник становив менше ніж 10% .
Особливо помітним є зростання в онкології: у 2024 році китайські біофармацевтичні компанії залучили ліцензійні угоди в цій сфері на 30 млрд доларів — утричі більше, ніж американські розробники .
Зростає і присутність Китаю в клінічних дослідженнях. Його частка глобальних випробувань найбільш інноваційних препаратів у 2016–2025 роках збільшилася в шість разів і досягла 30%. За цей самий період частка США знизилася з 45% до 33% . Загалом на Китай припадає 7 141 препарат, або 31,1% світового портфеля розробок .
Для Вашингтона це сигнал про зміну конкурентного балансу: американські компанії дедалі частіше не просто продають продукцію на китайському ринку, а купують у китайських розробників перспективні молекули та права на їхнє подальше використання.
США також перевіряють, наскільки китайська державна політика впливає на ціни та конкурентоспроможність місцевих компаній.
У лютому 2026 року Комісія США з міжнародної торгівлі (USITC) розпочала спеціальне розслідування щодо державної підтримки та цінової практики китайських біотехнологічних компаній . Мета перевірки — оцінити, чи впливають такі заходи на частку ринку та позиції американської індустрії.
На цьому тлі з’явилися й нові законодавчі ініціативи. BIOSECURE Act, уперше представлений у травні 2024 року, має обмежити співпрацю уряду США з окремими китайськими біотехнологічними компаніями . Запропонований у червні 2026 року Biotechnology Innovation and Security Act (BINSA) передбачає посилення контролю за закордонними інвестиціями, ліцензійними угодами та спільними підприємствами у сфері біотехнологій .
Парадокс ситуації полягає в тому, що США одночасно прагнуть обмежити ризики від Китаю і залишаються зацікавленими в його інноваціях. Китайські препарати та перспективні молекули стають важливим джерелом нових продуктів для глобальних фармкомпаній, особливо на тлі високих витрат на власні дослідження та наближення завершення патентного захисту для низки успішних ліків.
Отже, посилення американського контролю пояснюється поєднанням чотирьох факторів: стрімким перетворенням Китаю на справжній інноваційний центр, залежністю США від китайських фармацевтичних компонентів, зростанням китайської частки у дослідженнях і розробці ліків та масштабною державною підтримкою галузі. У відповідь Вашингтон намагається обмежити окремі зв’язки, посилити контроль за закупівлями й інвестиціями та створити стійкіші ланцюжки постачання.