Інший бік «китайського шоку»: як експорт Китаю живить промисловість країн, що розвиваються

Ключові цифри, наведені в аналізі South China Morning Post і підтверджені іншими інституційними джерелами, виглядають так:

• Проміжні товари — компоненти, деталі та напівфабрикати для подальшого виробництва — зросли приблизно з 42% китайського експорту у 2017 році до 46% у 2023-му .
• Споживчі товари, тобто готова продукція, яка безпосередньо конкурує з місцевими виробниками на ринках країн, що розвиваються, скоротилися приблизно з 36% до 33% .
• Частка капітальних товарів — машин і заводського обладнання — залишалася близькою до 20% . Водночас їхня вартість у 2021–2024 роках зросла на 32%, тоді як експорт споживчих товарів переважно залишався на незмінному рівні .

Цю тенденцію відзначають кілька незалежних джерел. Інститут глобальних досліджень McKinsey пише, що Китай почав постачати більше виробничих ресурсів і капітальних товарів, тоді як експорт готової продукції скоротився . Аналіз Федеральної резервної системи США також вказує, що нинішнє розширення китайського експорту зосереджене на верхніх ланках виробничих ланцюгів і у високотехнологічних секторах .

За даними Міжнародного валютного фонду, понад 60% експорту Китаю до Азійсько-Тихоокеанського регіону становлять проміжні товари. Це підкреслює роль Китаю не лише як конкурента на ринку готової продукції, а й як постачальника для регіональних виробничих мереж .

Три способи, якими Китай може підтримувати індустріалізацію

Альтернативний погляд — що китайський експорт не тільки витісняє, а й «живить» промисловість Глобального Півдня — спирається на три основні механізми.

1. Комплектуючі для місцевого складання

Країни, що розвиваються, імпортують із Китаю деталі та компоненти, використовують їх на власних підприємствах, додають місцеву працю й частину локальної вартості, а потім можуть експортувати готовішу продукцію.

Дослідження Світового банку показало: збільшення залежності країни від імпортованих із Китаю проміжних товарів на одну умовну одиницю пов’язане зі зростанням зайнятості у промисловості на 19,7%. Для імпорту готових товарів статистично помітного ефекту на зайнятість не виявили .

В Ефіопії проміжні товари становлять 78,5% ус 전체? total китайського імпорту. Там збільшення залежності від китайських проміжних товарів на одну умовну одиницю супроводжувалося зростанням промислової зайнятості на 9% .

2. Доступніше обладнання для заводів

Зростання експорту китайських капітальних товарів на 32% у 2021–2024 роках означає, що країни, що розвиваються, отримують ширший доступ до машин, виробничих ліній та іншого обладнання . Це може зменшувати вартість промислових інвестицій і спрощувати запуск або розширення місцевих підприємств.

Комісія США з міжнародної торгівлі зазначає, що з 1995 року проміжні товари стали найбільшою категорією китайського товарного експорту: у 2017 році на них припадало 43,3% поставок. Нині Китай є одним із найбільших світових джерел складної проміжної продукції .

3. Включення до регіональних виробничих мереж

Китай дедалі глибше інтегрується до регіональних виробничих мереж як постачальник складних компонентів . Світовий банк зауважує, що Китай частіше експортує проміжні товари до сусідніх країн із нижчою оплатою праці, допомагаючи їм долучатися до глобальних ланцюгів доданої вартості .

МВФ також фіксує різке зростання внутрішньорегіональної торгівлі проміжними товарами в Азійсько-Тихоокеанському регіоні приблизно з 2017 року. Одним із рушіїв цього процесу стало посилення залежності регіональних економік від Китаю .

Чому це не історія про безумовний взаємний виграш

Аргумент про те, що Китай підтримує промисловий розвиток інших країн, має підстави, але він не описує всієї картини.

Комісія США з питань економіки та безпеки у відносинах із Китаєм зазначає: оскільки Китай дедалі більше виробляє компоненти самостійно, він скоротив імпорт промислових товарів із таких країн, як Малайзія та Таїланд. Отже, ці держави отримали менше можливостей постачати продукцію на китайський ринок . За даними комісії, загальний профіцит Китаю у виробничій торгівлі зріс на 870 млрд доларів у 2019–2024 роках .

Аналітики Rhodium Group попереджають: китайські поставки виробничих ресурсів можуть приносити країнам, що розвиваються, короткострокову користь, але водночас посилюють ринкову владу Китаю й створюють нові вразливості . Якщо місцеві підприємства надто залежать від одного постачальника компонентів або обладнання, їхня стійкість до торговельних конфліктів і перебоїв постачання зменшується.

Висновок

Зміна часток — зростання проміжних товарів із 42% до 46% і скорочення споживчих товарів із 36% до 33% — є реальною та узгоджується з висновками МВФ, Світового банку, McKinsey, Комісії США з міжнародної торгівлі та Федеральної резервної системи .

Ці дані підтримують тезу, що китайська експортна машина дедалі більше постачає ресурси для індустріалізації інших країн, а не лише заповнює їхні ринки дешевими готовими товарами. Найпереконливіші свідчення стосуються Азійсько-Тихоокеанського регіону та держав, уже включених до ланцюгів постачання, орієнтованих на Китай.

Але це не універсальна формула «виграли всі». Китай допомагає одним сегментам промисловості отримувати дешевші компоненти й обладнання, водночас витісняючи інших виробників із ринку та зменшуючи можливості експорту до самого Китаю. Тож правильніше говорити не про однозначно позитивний чи негативний «китайський шок», а про суперечливу перебудову глобальних виробничих ланцюгів.