Міграційна криза в Сеуті: 5 головних фейків, що ширилися онлайн

Ця підміна важлива: вона створювала враження, ніби величезна кількість людей одночасно перетнула основний кордон Іспанії в Європі, хоча йшлося про окрему територію на африканському узбережжі.

2. Іспанія нібито оголосила надзвичайний стан або навмисно відкрила кордон

У мережі одночасно ширилися дві суперечливі версії — і обидві не відповідали дійсності.

• «Надзвичайний стан уже оголошено». Президент Сеути Хуан Хесус Вівас справді звернувся до Мадрида з проханням оголосити загальнонаціональний надзвичайний стан. Однак центральний уряд Іспанії це прохання відхилив і такого режиму не запроваджував .
• «Уряд навмисно відкрив кордон». Інша версія стверджувала, що уряд прем’єр-міністра Педро Санчеса нібито запросив мігрантів своєю політикою. Такі звинувачення висували, зокрема, ультраправі політики та представники Білого дому . Доступні свідчення вказують на інше пояснення: контрабандистські мережі скористалися неправильно витлумаченим рішенням Верховного суду Іспанії від липня 2026 року щодо негайного повернення людей, затриманих у морі .

Рішення суду припинило практику автоматичного «гарячого повернення» — негайного видворення без проходження належної процедури, — але не означало автоматичного права залишитися в Іспанії .

3. Мігрантів нібито становили звільнені марокканські в’язні

Один із найвірусніших сюжетів полягав у тому, що король Марокко Мохаммед VI начебто звільнив ув’язнених з нагоди Дня трону, а потім навмисно направив їх до Сеути .

Факти цього не підтверджують. Королівське помилування, оголошене 29 липня 2026 року, стосувалося загалом 1 788 людей, серед яких 1 679 були ув’язненими . Це значно менше за оцінку в 50 000–60 000 людей, які перетнули кордон. Незалежних доказів того, що когось із помилуваних організовано направляли до Сеути, немає .

Сам факт збігу в часі між оголошенням помилування та міграційним сплеском не доводить причинного зв’язку.

4. Новоприбулі нібито могли скористатися програмою легалізації в Іспанії

У соцмережах також поширювали твердження, що мігранти, які прибули до Сеути, зможуть отримати статус у межах надзвичайної програми легалізації для людей без документів.

Однак умови програми робили це юридично неможливим. Заявники мали довести безперервне проживання в Іспанії до січня 2026 року, а прийом заявок завершився 30 червня 2026 року . Отже, люди, які перетнули кордон 30–31 липня, не могли відповідати цим вимогам лише на підставі свого прибуття.

5. Кризу використали для масштабної проросійської інформаційної кампанії

Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що аналітики виявили понад 1 500 публікацій у медіамережі, яку ідентифікують як проросійську. У матеріалах використовували зображення із Сеути, щоб, за його словами, «посіяти дестабілізацію» в Європі .

За цими даними, до поширення наративів були залучені RT — колишня Russia Today — та Pravda. Лише іспаномовна версія Pravda опублікувала майже 300 матеріалів на цю тему . Сибіга також стверджував, що різні мовні версії RT просували схожі повідомлення, покликані розпалювати страх і підривати довіру до європейських урядів .

Європейський суд справедливості ще 15 липня 2026 року оприлюднив пресреліз щодо обмежень, пов’язаних із RT, а Європейський Союз на початку липня заборонив іномовне мовлення RT у межах чинних санкцій .

Що насправді спричинило різкий сплеск?

За заявами іспанської влади, ключовим чинником стало не одне конкретне політичне рішення уряду, а те, як контрабандистські мережі подали в соцмережах рішення Верховного суду Іспанії, ухвалене на початку липня 2026 року.

Мігрантам могли створювати враження, що після морського перетину кордону їх гарантовано допустять до Іспанії. Прем’єр-міністр Педро Санчес заявив, що «контрабандистські мафії дали корисливе тлумачення рішенню Верховного суду», і ця версія «поширилася блискавично» . Водночас представники європейських прикордонних служб застерігали, що остаточні причини та механізм такого стрімкого сплеску ще належить встановити .

До завершення кризи, за даними Міністерства внутрішніх справ Іспанії, щонайменше 48 300 людей повернулися до Марокко .

Історія Сеути показує, наскільки швидко реальна судова ухвала, вирвана з контексту, може перетворитися на чутку про «відкритий кордон», а відео та фотографії — на інструмент політичної мобілізації. У таких ситуаціях варто перевіряти не лише самі кадри, а й географію подій, точні формулювання рішень та часові рамки програм, про які йдеться.