Ця атака стала черговим епізодом тривалого протистояння між США та Іраном. Конфлікт уже втягнув у кризу держави Перської затоки, ускладнив рух через Ормузьку протоку та посилив побоювання щодо повернення до масштабної війни на Близькому Сході.
У п’ятницю, 31 липня, іранські військові через державні медіа повідомили про атаку безпілотниками по американських військових об’єктах на авіабазі Ахмад аль-Джабер у Кувейті. У Тегерані заявили, що це була відповідь на удари США, завдані напередодні .
Іран також раніше повідомляв про атаки на авіабазу Алі-аль-Салем і табір Аль-Адейрі, зокрема на американський склад боєприпасів. Ці операції Тегеран назвав частиною 17-ї фази «операції Саєге» . Окремо іранська сторона заявляла про удари по стратегічних американських об’єктах у Бахрейні .
За даними іранських повідомлень, на авіабазі Ахмад аль-Джабер цілями були ангари, супутникові системи зв’язку та склади обладнання . Водночас незалежного підтвердження заяв Ірану про ураження цих об’єктів не наведено.
США не підтвердили загиблих або пошкоджень унаслідок саме суботньої хвилі атак. Представник Міністерства оборони США заявив, що Іран запустив кілька снарядів, переважно в напрямку Кувейту, але «значного впливу на американські військові бази в регіоні» не було .
Кувейтські військові повідомили про перехоплення ворожих дронів над кількома районами країни. Пошкодження автомобілів на острові Бубіян стали наслідком падіння уламків після роботи систем ППО .
Це не перший випадок, коли бойові дії між Вашингтоном і Тегераном зачіпають Кувейт. У липні Reuters повідомляв, що внаслідок попередньої іранської атаки загинули двоє американських військовослужбовців. Тоді ж було уражено енергетичний і опріснювальний об’єкт у Кувейті . США заявляли, що їхні удари у відповідь були спрямовані по іранських розвідувальних об’єктах, підземних складах зброї та морських спроможностях .
Суботній удар не був поодиноким інцидентом. Він став частиною серії взаємних атак, що тривала протягом кількох місяців:
Найбільші міжнародні наслідки конфлікту пов’язані з Ормузькою протокою — вузьким морським проходом між Перською затокою та відкритим морем. До початку війни через неї проходила приблизно п’ята частина світових поставок нафти .
16 липня протоку перетнули сім суден, а 17 липня — лише три вантажні судна. Це був найнижчий добовий показник із травня . Більшість суден зупинилися або розвернулися після атак на торговельні кораблі та відновлення американської блокади . За оцінками NPR, протока фактично опинилася під контролем Ірану .
Оман запропонував спільний нагляд за протокою, але Іран відкинув цю пропозицію й висунув власні умови управління маршрутом . Через географічну близькість Оман залишається не лише посередником у дипломатичних зусиллях, а й безпосередньо потерпає від зупинки судноплавства.
Йорданія. Наприкінці липня Іран заявляв про атаки безпілотниками на американські бази в Йорданії . Це свідчить про розширення географії протистояння за межі Перської затоки.
Єгипет. Країна зазнає наслідків ширшого порушення маршрутів у Червоному морі та Перській затоці. За повідомленнями The New York Times, ризики для судноплавства поширюються на ключові нафтові вузькі місця Близького Сходу, зокрема підходи до Червоного моря поблизу Єгипту .
Саудівська Аравія. У новій хвилі атак королівство не було головною безпосередньою ціллю. Однак різке падіння транзиту через Ормузьку протоку загрожує саудівському експорту нафти, а сама країна залишається вразливою до поширення конфлікту на держави Перської затоки.
Бахрейн. Іран заявляв про атаки на американські об’єкти та військові бази в Бахрейні . Це посилює ризики для країни, яка вже опинилася в зоні дії взаємних ударів США та Ірану.
Міжнародні організації. Генеральний секретар ООН висловив занепокоєння через атаки на цивільну інфраструктуру, зокрема удар по кувейтському енергетичному та опріснювальному об’єкту .
Перехоплення дронів Кувейтом дозволило уникнути підтвердженого масштабного ураження американських баз під час суботньої атаки. Проте сам факт запуску безпілотників по території Кувейту показує, наскільки далеко зайшла ескалація.
Подальший розвиток подій залежатиме від того, чи відповідатимуть США на нову атаку, чи продовжить Іран бити по американських об’єктах і союзниках у регіоні, а також чи вдасться відновити безпечний рух суден через Ормузьку протоку. Поки що наслідки конфлікту виходять далеко за межі військових баз: вони зачіпають цивільну інфраструктуру, енергетичні маршрути та глобальні поставки нафти й газу.