Що показав перший «зворотний» стрес-тест ЄЦБ на геополітичні ризики для 110 європейських банків?

31 липня 2026 року Європейський центральний банк (ЄЦБ) опублікував результати свого першого «зворотного» стрес-тесту, присвяченого геополітичним ризикам. У випробуванні взяли участь 110 банків єврозони, які перебувають під прямим наглядом ЄЦБ . Суттєва відмінність цього тесту від традиційних полягала в методології: замість того, щоб перевіряти реакцію банків на заданий сценарій, регулятор запропонував кожній установі самостійно придумати правдоподібний геополітичний сценарій, який би призвів до падіння її капіталу першого рівня (CET1) щонайменше на 300 базисних пунктів . Далі банки мали виявити власні вразливі місця та запропонувати заходи для пом'якшення наслідків . Тест виявив значні прогалини в моделях банків, особливо в оцінці взаємозв'язку між платоспроможністю та ліквідністю, а також у сфері управління ліквідністю в іноземній валюті . Крім того, ЄЦБ висловив серйозне занепокоєння щодо того, що багато запропонованих банками заходів виходу з кризи є надто оптимістичними або недостатньо конкретними .

Які сценарії моделювали банки?

Набір сценаріїв, розроблених банками, охопив увесь спектр сучасних викликів :

• Торговельні війни та ескалація тарифів — відображення загальносвітової тенденції до протекціонізму.
• Санкційні режими — моделювання обмежень, що впливають на міжнародні розрахунки та доступ до ринків.
• Кібератаки на критичну фінансову інфраструктуру — один із найбільш актуальних ризиків сучасності.
• Збройні конфлікти, зокрема ескалація війни в Україні.
• Гібридні атаки на енергопостачання та інші стратегічні сектори економіки.

Банки повинні були змоделювати три канали передачі геополітичного ризику: прямий вплив на власні позики та активи, макроекономічний зворотний зв'язок та зміни в поведінці клієнтів і контрагентів .

Найвразливіше місце — ліквідність в іноземній валюті

Ключовою проблемою, яку виявив тест, стало те, що багато банків погано враховують взаємозв'язок між шоками платоспроможності та втратою ліквідності . Банки часто припускали, що їхні показники ліквідності залишаться вищими за регуляторні мінімуми навіть за найгірших сценаріїв. Однак вони не брали до уваги, що криза платоспроможності (наприклад, великі збитки за кредитами) може спровокувати одночасний масовий відплив коштів.

Особливу небезпеку становить так звана «валютна вразливість». Банки зі значними транскордонними операціями або ті, що покладаються на фінансування в іноземній валюті, недооцінюють швидкість та масштаби втрати ліквідності в іноземній валюті під час геополітичної кризи. Це особливо актуально в сценаріях, які передбачають санкції, здатні заморозити або обмежити доступ до цілих валютних ринків .

Що не так із «планами порятунку»?

ЄЦБ виявив суттєві невідповідності в підходах банків та дійшов висновку, що деякі запропоновані заходи містять «надмірний оптимізм» . Багато банків планували використати стандартні управлінські інструменти, такі як:

• розпродаж активів,
• залучення додаткового капіталу,
• скорочення активів, зважених на ризик.

Проблема, на думку регулятора, в тому, що ці заходи можуть виявитися нездійсненними в реальних стресових умовах . У розпал геополітичної кризи активи доведеться продавати «за безцінь» (так звані «пожежні розпродажі»), а залучити новий капітал на ринках, що зупинилися, — практично неможливо. Крім того, плани банків часто не містять конкретної інформації про те, які саме інструменти будуть продані або які контрагенти будуть залучені. ЄЦБ також наголосив, що ефективність цих заходів різко падає, коли їх одночасно намагаються застосувати багато банків .