Це падіння стало результатом одночасної дії кількох чинників: експортний імпульс другого кварталу почав згасати, внутрішній попит залишився млявим, а виробники зіткнулися з підвищеними витратами. У підсумку чотири місяці зростання фабричної активності завершилися різким розворотом .
Китайські заводи значною мірою виграли від так званого випереджального експорту: компанії поспішали відвантажити товари раніше, ніж очікувалося. Особливо помітним був попит на електроніку та обладнання, пов’язане зі штучним інтелектом. Однак у липні цей ефект почав згасати, забравши із собою одну з головних опор промислового відновлення .
Субіндекс нових експортних замовлень знизився до 49,0 проти 50,1 у червні, тобто знову перейшов у зону скорочення . Коли темпи зовнішніх поставок сповільнилися, внутрішній ринок не зміг заповнити утворений розрив у замовленнях .
Споживчі витрати в Китаї залишаються слабкими, ринок нерухомості переживає тривалий спад, а бізнес обережно ставиться до нових інвестицій. Через це внутрішні замовлення не компенсували зниження попиту з-за кордону .
Статистик Національного бюро статистики Китаю Хо Ліхуей пояснив погіршення PMI слабким попитом. Аналітики Capital Economics також вказали на зниження попиту на товари всередині країни, зокрема у будівельному секторі .
Показник нових замовлень скоротився до 49,9 із 51,2 у червні, а виробництво вперше за п’ять місяців перейшло до скорочення — 49,9 проти 51,4 . Ознаки слабкості були широкими: індекс непро-мислової активності, що охоплює сферу послуг і будівництво, також знизився до 49,0 .
Додатковий тиск на виробників створили високі витрати на ресурси. Серед причин згадувалися наслідки війни на Близькому Сході, які збільшили виробничі витрати .
Для підприємств це невигідне поєднання: нових замовлень менше, але собівартість виробництва залишається підвищеною. Така ситуація стискає прибутковість компаній і знижує готовність нарощувати випуск .
30 липня, за день до публікації статистики PMI, Політбюро Комуністичної партії Китаю визнало економічні труднощі, але не оголосило масштабної програми стимулювання .
Падіння PMI оголило головну проблему китайської економіки: експорт, який був ключовим двигуном зростання у другому кварталі, сповільнюється саме тоді, коли внутрішнє споживання ще не готове його замінити .
Обережна позиція Політбюро свідчить, що Пекін наразі віддає перевагу точковій підтримці й поступово вищим бюджетним видаткам, а не масштабному стимулюванню, яке могло б швидше пожвавити попит, але водночас збільшило б боргові ризики .
Світовий банк прогнозує уповільнення зростання ВВП Китаю до 4,4% у 2026 році через тривалу слабкість внутрішнього попиту. На цьому тлі липневий PMI став не просто разовим негативним сигналом, а помітною ознакою переходу від стабілізації до нового погіршення економічної динаміки .