Перемир’я почало руйнуватися у вівторок–середу, 28–29 липня. Корпус вартових Ісламської революції, елітна військова структура Ірану, запустив балістичні ракети по американських військових об’єктах у Йорданії. Серед цілей називали авіабазу Муффак-Салті, де розміщений персонал Центрального командування США (CENTCOM) .
Американські військові заявили, що ракети з цього залпу були перехоплені . Йорданські сили ППО також повідомили про знищення п’яти ракет, запущених з Ірану вранці в середу .
Водночас це була не перша атака на базу. Під час окремого іранського ракетного удару 17 липня були уражені модульні житлові приміщення, де перебували американські військовослужбовці. Унаслідок тієї атаки загинули двоє військових США . Інші повідомлення містили відмінні дані про кількість загиблих, тому остаточні деталі попереднього удару залишалися неповністю узгодженими в доступних матеріалах.
Ще 23 липня Трамп заявив Axios, що «серйозно розглядає» масштабну атаку на Іран — більшу за удари в межах операції Epic Fury. «Я розглядаю масштабну атаку. Більшу, ніж будь-коли раніше», — сказав президент .
24 липня він зустрівся з головними військовими радниками, щоб обговорити можливі варіанти подальших дій . Наступного дня The New York Times повідомила, що Трамп відклав негайну масштабну ескалацію .
Однак після нового ракетного удару Ірану 29 липня президент США пообіцяв завдати Тегерану «побиття» та заявив про намір діяти жорстко . Раніше Трамп говорив, що перебуває «близько» до рішення про удари нового масштабу .
Отже, на момент поновлення атак Вашингтон опинився між двома варіантами: знову посилити військову кампанію у відповідь на удари по американських силах або зберегти дипломатичний канал, який лише почав відновлюватися. Наведені джерела підтверджують, що Трамп зважував ескалацію, але не містять остаточного рішення про майбутню операцію більшого масштабу.
28–29 липня США та Саудівська Аравія завдали спільних точкових ударів у східному Іраку по озброєних угрупованнях, пов’язаних з Іраном. Головною ціллю були об’єкти Сил народної мобілізації (PMF) — іракського об’єднання, до якого входять, зокрема, проіранські воєнізовані формування .
Ер-Ріяд заявив, що операція стала відповіддю на атаки безпілотників по нафтовій інфраструктурі Саудівської Аравії . Центральне командування США повідомляло про удари по логістичних і збройових об’єктах після більш ніж 30 атак безпілотників, які, за американською версією, були організовані під керівництвом іранського Корпусу вартових революції .
За попередніми даними, загинули щонайменше 20 членів PMF . Прем’єр-міністр Іраку Алі аль-Заїді скликав екстрене засідання Ради національної безпеки та назвав удари «небезпечною ескалацією» . Таким чином, Ірак став новим відкритим напрямком у конфлікті, який уже охоплює кілька країн регіону .
Оман продовжує посередництво між США та Іраном щодо відновлення руху через Ормузьку протоку. 27 липня Оман заявив, що переговори «досягають прогресу», а Тегеран бере в них участь .
Водночас доступні матеріали не підтверджують конкретну заяву про те, що Іран відкинув оманську пропозицію щодо спільного контролю над протокою. Наведений звіт NPR свідчить про продовження переговорів і паузу в іранських ударах у період припинення американських атак, але не про відмову Тегерана від оманського переговорного каналу .
Тому твердження про офіційне відхилення Іраном пропозиції щодо спільного управління протокою наразі слід вважати непідтвердженим.
Доступні джерела описують нову хвилю бойових дій як фактор, що знову destabilізував енергетичні ринки та посилив тиск на ціни на нафту . Матеріал Time від 25 липня прямо пов’язував ескалацію зі стрімким зростанням вартості енергоносіїв .
Однак наведений набір джерел не містить незалежного підтвердження точної ціни Brent саме 30 липня. Тому рівень понад 100 доларів за барель не можна подавати як перевірений факт на підставі цих матеріалів. Він відповідає описаному ринковому стресу, пов’язаному з ударами по енергетичній інфраструктурі в районі Перської затоки та перебоями навколо Ормузької протоки, але потребує окремого підтвердження біржовими даними.
Підтверджені доступними повідомленнями факти — це завершення дводенної паузи, ракетна атака Ірану на американські сили в Йорданії, перехоплення ракет, погрози Трампа подальшою ескалацією та спільні удари США і Саудівської Аравії по проіранських угрупованнях в Іраку.
Натомість дві деталі залишаються неперевіреними: твердження про відмову Ірану від оманської пропозиції щодо спільного контролю над Ормузькою протокою та точний рівень ціни Brent вище 100 доларів у середу.