Трамп розчарувався в Путіні: як змінилося його бачення війни в Україні

Ще в липні 2025 року, відповідаючи BBC на запитання про довіру до російського лідера, Трамп сказав: «Я майже нікому не довіряю» . До середини 2026 року він уже відкрито говорив про своє розчарування Путіним . Йдеться не лише про особисту образу: Трамп прагне завершення війни й посилається на величезні втрати, які західні оцінки визначають приблизно у 1,4 мільйона російських військових втрат .

Які очікування не справдилися

Точне формулювання приватних домовленостей між Трампом і Путіним не оприлюднювали. Водночас повідомлення джерел дають змогу виокремити кілька ключових очікувань, які не виправдалися.

• Швидкий військовий колапс України. Трамп очікував, що Росія швидко переможе. Натомість Україна втримала фронт і проводила ефективні операції, зокрема завдавала ударів безпілотниками по російських нафтопереробних заводах і портах .
• Швидке політичне врегулювання на умовах Москви. Трамп прагнув якнайшвидше вийти з війни, але станом на липень 2026 року Путін відкидав заклики до переговорів із Києвом. За словами джерел, близьких до Кремля, російський лідер, навпаки, зміцнював намір продовжувати бойові дії .
• Перетворення особистого контакту на конкретний результат. Після зустрічі з Путіним на Алясці в серпні 2025 року Трамп очікував прогресу, але домовленості не дали швидкого результату . Згодом помічник російського президента Юрій Ушаков заявив, що Москва нині чекає не на угоди, а на перемогу .

Таким чином, особисті контакти між лідерами не перетворилися на важелі, здатні змусити Кремль припинити війну.

Як змінилося ставлення Трампа до опору України

Поворот у поглядах Трампа став результатом поєднання військових фактів і дипломатії. Україна не лише вистояла, а й продемонструвала здатність завдавати Росії відчутної шкоди асиметричними методами — зокрема ударами по енергетичній інфраструктурі та військових об’єктах .

Важливу роль відіграли контакти із Володимиром Зеленським. На саміті «Групи семи» у Франції в червні 2026 року європейські союзники домоглися зустрічі українського президента з Трампом, прагнучи показати, що позиція Києва стає сильнішою .

До кінця липня повідомлялося, що Трамп був вражений стійкістю українців і налагодив добрі відносини із Зеленським . Отже, його оцінка змінилася від очікування неминучої поразки України до значно більш прагматичного визнання її здатності чинити опір.

Це не означає автоматичної зміни всієї політики Вашингтона. Але для дипломатії важливо, що Україна більше не сприймається Трампом як сторона, яка вже програла і не має важелів впливу.

Що відомо про пропозицію повітряного перемир’я

Станом на кінець липня 2026 року українські та американські посадовці обговорювали ідею часткового перемир’я в повітрі — припинення повітряних ударів як можливого першого кроку до відновлення ширших мирних переговорів . Передбачається, що таку пропозицію можна було б представити Росії.

Ключові події розвивалися так:

• Зустріч Зеленського і Трампа у Вашингтоні. 28 липня український президент зустрівся з американським лідером. Питання повітряного перемир’я було серед важливих тем переговорів .
• Обережна реакція Кремля. Речник російського президента Дмитро Пєсков заявив, що коментувати такі повідомлення передчасно, назвавши їх «газетними повідомленнями і нічим більше» .
• Позиція США. Після переговорів із міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим у Манілі 23 липня державний секретар США Марко Рубіо заявив, що Вашингтон готовий відіграти конструктивну роль у припиненні війни . Водночас він наголосив: швидкого шляху до угоди немає, а дипломатія вимагатиме тривалих зусиль і нових ідей .
• Складний військовий контекст. За даними Reuters, українські удари по російських нафтопереробних заводах і портах не підштовхнули Путіна до переговорів, а, навпаки, могли посилити його готовність продовжувати війну .

Чи близьке перемир’я

Ні. На кінець липня пропозиція повітряного перемир’я залишалася на етапі обговорень між Києвом і Вашингтоном. Її ще не було формально узгоджено з Москвою, а Кремль не продемонстрував готовності підтримати ініціативу .

Вашингтон також не подавав її як близький дипломатичний прорив. Слова Рубіо про відсутність швидкого шляху до угоди свідчать, що адміністрація Трампа розглядає цю ідею як один із можливих елементів ширшого переговорного процесу, а не як готовий план завершення війни .

Підсумок: Трамп, який на початку свого другого президентського терміну очікував швидкої перемоги Росії, тепер значно скептичніше оцінює обіцянки Путіна й більш прихильно дивиться на здатність України чинити опір. Водночас дипломатичний рух навколо повітряного перемир’я лише формується, а позиція Кремля залишається непоступливою.