У результаті виявили 396 раніше невідомих геогліфів — величезних геометричних земляних споруд: ровів, насипів, доріг і платформ . Разом із раніше відомими об'єктами загальна кількість підтверджених земляних споруд у регіоні сягнула понад 1 300 . Екстраполюючи отримані дані на схожі території, дослідники припускають, що в південно-західній Амазонії може бути приховано від 20 000 до 30 000 таких споруд .
Цивілізація Акірі існувала приблизно з 600 року до н. е. до 850 року н. е. — майже півтори тисячі років . Її територія була приблизно розміром із сучасну Сирію . За оцінками вчених, пік населення становив до 3 мільйонів людей близько 200 року н. е. . Поселення були з'єднані розгалуженою мережею доріг, що свідчить про так званий «низькощільний урбанізм» .
Основою економіки Акірі було вогневе землеробство: вони спалювали ділянки бамбукового лісу, щоб розчищати поля . Основним вирощуваним злаком була кукурудза (маїс) . Інші культури включали маніок (касаву), солодку картоплю, гарбуз та пальму персикову — типова полікультура для південної Амазонії .
Вчені також виявили складні дренажні канали, які дозволяли відводити воду в сезон дощів і зберігати її в штучних ставках у посушливий період . Це спростовує попередні твердження, що інтенсивне монокультурне землеробство в цьому регіоні було неможливим .
Отримані дані остаточно спростовують міф про Амазонію як «незайману дику природу», майже не заселену до приходу європейців . Насправді, протягом майже 1 500 років мільйони людей жили тут, активно змінювали ландшафт, будували десятки тисяч споруд і керували лісовими екосистемами .
Як зазначив один із дослідників, це відкриття «повністю змінило моє розуміння» передісторії регіону . Цивілізація Акірі не просто пристосувалася до лісу — вона масштабно змінювала ландшафт, залишивши слід, який можна побачити навіть у сучасному лісовому покриві .
Це відкриття має сучасне значення: воно підтримує претензії корінних народів на землю та руйнує наративи, які зображують Амазонію як пустельну місцевість без людської історії .