Криза ксенофобії в ПАР загострюється: евакуація громадян Ганою та дипломатичний демарш Нігерії

26 липня уряд Гани розпорядився розпочати новий етап евакуації — ще близько 1 000 громадян. Рейси з ними мали прибути до Аккри 27–28 липня . Загалом у межах цих операцій майже 2 000 громадян Гани вже повернулися або повертаються додому.

Пріоритет під час останнього етапу надавали жінкам, дітям, літнім людям, студентам і людям із медичними потребами . Частину витрат на авіаквитки для другого етапу приватно профінансував бізнесмен Ібрагім Махама .

Що передбачає допомога тим, хто повернувся

Уряд Гани заявив, що евакуйовані отримають допомогу для повернення до нормального життя: фінансові виплати, транспорт до місця призначення всередині країни, кошти на реінтеграцію, психологічні консультації та необхідні набори допомоги . Також ішлося про сприяння працевлаштуванню й започаткуванню бізнесу.

Міністр закордонних справ Самюел Окудзето Аблаква уточнив, що пакет становить 5 500 ганських седі: 5 000 седі — грант на реінтеграцію, ще 500 — на поїздки й транспорт. До нього також входять предмети першої потреби від Національної організації з управління надзвичайними ситуаціями (NADMO) та безкоштовна реєстрація в Національній системі медичного страхування (NHIS) .

Нігерія посилює дипломатичний тиск на ПАР

24 липня до Абуджі прибула спеціальна делегація, яку президент ПАР Сиріл Рамафоса направив до Нігерії. Її очолював міністр міжнародних відносин і співпраці ПАР Рональд Ламола .

Однак президент Нігерії Бола Тінубу не зустрівся з делегацією особисто. Він доручив їй провести переговори з державним міністром закордонних справ Сола Еніканолаїє . Такий крок був сприйнятий як дипломатичний демарш і ознака зростання невдоволення Абуджі діями ПАР.

Делегація прибула на тлі обурення повідомленнями про ймовірні катування та загибель громадянина Нігерії Чіки Ібе після контакту з поліцією в Кейптауні . Окремі джерела також стверджували, що Тінубу вимагав від Преторії спершу ратифікувати важливу двосторонню угоду у сфері безпеки та захисту громадян .

Як рух March and March став центром протестів

March and March — громадська організація ПАР, заснована у березні 2024 року. Вона виступає за жорсткіший контроль нелегальної міграції; її очолює Джасінта Нгобесе-Зума . У 2026 році акції руху поширилися на кілька регіонів країни, а з ним почали пов’язувати насильницькі дії проти іноземців .

Активні протести почалися наприкінці квітня в Преторії та Йоганнесбурзі . 30 червня організатори оголосили неофіційний «дедлайн», до якого мігранти без документів мали залишити країну . Наступного дня тисячі людей вийшли на марші в найбільших містах ПАР.

За даними влади, під час протестів, що супроводжувалися пограбуваннями й сутичками, було заарештовано понад 900 осіб . У кількох містах військових привели в стан готовності, магазини закрилися, а іноземні громадяни почали залишати небезпечні райони . Водночас поліція заявляла, що більшість із 120 маршів 1 липня пройшла мирно: до зіткнень призвели 12 акцій .

Що зафіксувала Human Rights Watch

Human Rights Watch у звіті від 20 травня заявила, що в ПАР відбуваються насильницькі ксенофобські напади на громадян інших африканських та азійських країн. За оцінкою організації, реакція поліції та інших державних структур була недостатньою . HRW безпосередньо пов’язала частину нападів із протестами руху March and March .

У наступному матеріалі від 29 червня правозахисники описали випадки, коли озброєні групи ходили по будинках у Йоганнесбурзі та силоміць забирали людей. Біженці й шукачі притулку повідомляли, що їх переслідували, залякували, фізично атакували або захоплювали їхній бізнес .

10 липня повідомлялося про посилення нападів у Йоганнесбурзі, Соуэто та Дурбані . Таким чином, йдеться не лише про суперечки навколо міграційної політики, а й про практику самосуду, яка ставить під загрозу життя та майно іноземців.

Репатріація та втеча іноземців

Південноафриканська влада посилила заходи щодо мігрантів без документів. 1 липня, у день загальнонаціональних протестів, було затримано понад 900 людей . Водночас ще до оголошеного «дедлайну» тисячі громадян інших африканських країн залишили ПАР через страх перед насильством .

Деякі повідомлення називали значно більші масштаби репатріації, однак конкретну цифру у 50 000 депортованих за один місяць надані матеріали незалежно не підтверджують. За доступними джерелами можна впевнено говорити про масштабну кампанію затримань, повернення та вимушеного виїзду іноземців .

Реакція африканських інституцій

27 квітня Африканська комісія з прав людини і народів офіційно засудила ксенофобські напади та дії озброєних груп проти громадян інших африканських держав у ПАР . До обговорення кризи залучені також ЕКОВАС — регіональне об’єднання держав Західної Африки — та Африканський Союз.

Водночас надані матеріали не містять прямого підтвердження того, що Гана офіційно подала петицію для винесення питання на наступний саміт Африканського Союзу, або що ЕКОВАС уже схвалило відповідний порядок денний. Тому ці твердження не можна вважати встановленим фактом.

Криза показує, як внутрішні суперечки ПАР щодо міграції швидко переростають у проблему для всього континенту: уряди сусідніх держав змушені евакуювати своїх громадян, а дипломатичні відносини між найбільшими економіками Африки опиняються під тиском.