У верхніх шарах атмосфери Венери виявили гігантські концентричні кільця

Ці структури видно не на звичайних зображеннях яскравості, а лише в поляризованому потоці сонячного світла, відбитого планетою. Кільця, схоже, мають центр трохи «за вітром» від підсонячної точки — ділянки Венери, над якою Сонце перебуває в зеніті. Сигнал проявлявся в кількох фільтрах видимого діапазону .

Дослідники описали результат у статті для The Planetary Science Journal, опублікованій у липні 2026 року. Водночас вони обережно назвали його кандидатом на виявлення планетарних концентричних хвиль густини, а не остаточно підтвердженим відкриттям .

Що побачили в поляризованому світлі

ExPo — високочутливий прилад, призначений для вимірювання поляризації світла. Його конструкція з двома променями, обміном каналів і подвійним диференціюванням дає змогу значно зменшити первинну інструментальну поляризацію та фіксувати сигнали рівня приблизно 10⁻⁶ від загального світлового потоку .

Коли науковці порівняли звичайні зображення з поляриметричними, кільця з’явилися тільки на даних поляризованого світла. Сигнал зберігався під час низки перевірок, покликаних відсіяти артефакти приладу . За словами команди, дослідники роками намагалися спростувати власне спостереження, проте воно витримало всі проведені тести .

Яке пояснення пропонують учені

Найімовірніше пояснення — планетарні гравітаційні хвилі. Йдеться не про хвилі на поверхні, як у випадку океану, а про коливання в газовій оболонці верхньої атмосфери. Такі хвилі можуть створювати ділянки з трохи більшою або меншою густиною газу.

Чисельне моделювання перенесення випромінювання показало, що зміни густини приблизно на 5–10% над верхівками хмар здатні породити спостережуваний поляризаційний малюнок . У звичайному світловому потоці такі невеликі відмінності могли б залишатися непомітними, що пояснює, чому кільця не побачили на традиційних зображеннях .

Дослідники також припускають можливий зв’язок із суперротацією Венери — явищем, за якого верхні шари її атмосфери обертаються набагато швидше, ніж сама планета. Однак точний механізм, який міг би породити хвилі такого масштабу, поки не встановлений .

Чому це поки не підтверджене відкриття

Автори свідомо використовують формулювання «кандидат на виявлення» з двох основних причин .

1. Є лише один короткий і неповторний набір даних. ExPo демонтували ще до того, як у архіві ідентифікували кільця. Тому повторити спостереження в точно такій самій конфігурації вже неможливо.

2. Немає незалежного підтвердження. Оскільки доступне лише одне 36-хвилинне спостереження, науковці не можуть остаточно виключити невідомий інструментальний артефакт або довести, що побачений малюнок є стабільним атмосферним явищем. Теоретично це могла бути короткочасна подія чи рідкісне поєднання умов спостереження.

Отже, результати та моделювання — це не фінальна відповідь, а підстава для нових цілеспрямованих поляриметричних спостережень Венери, які зможуть підтвердити або спростувати існування таких хвиль .

Що буде далі

Ця історія демонструє, наскільки багато інформації може містити не лише яскравість об’єкта, а й поляризація його світла. Такий підхід потенційно корисний не тільки для вивчення Венери, а й для пошуку атмосферних структур на екзопланетах — об’єктах, які обертаються навколо інших зір і часто недоступні для детального прямого зображення .

Дослідники закликають створювати нові поляриметричні прилади або адаптувати наявні телескопи для повторного спостереження Венери . До появи незалежних даних гігантські концентричні кільця залишатимуться інтригувальним, але непідтвердженим сигналом із планети, яку ще належить розгадати.