Імовірними виконавцями вважають проіранські іракські ополчення, які діють під парасолькою угруповання «Ісламський опір в Іраку». За даними Саудівської Аравії, дрони, що прямували до її нафтових об’єктів, були запущені з території Іраку. Представник саудівського Міноборони генерал-майор Туркі аль-Малкі прямо звинуватив у атаках підтримувані Іраном іракські угруповання .
Управління боротьби з тероризмом Іракського Курдистану також неодноразово пов’язувало удари з мережами, близькими до Ірану . Водночас щодо окремих атак відповідальність публічно не брала на себе жодна організація .
Події в Ербілі не були ізольованим інцидентом. Упродовж липня в різних частинах Близького Сходу майже одночасно відбувалися атаки дронами й ракетами.
Саудівська Аравія. 27 липня саудівська ППО перехопила кілька безпілотників, які прямували до нафтових об’єктів у Східній провінції та районах Ер-Ріяда. Міністерство оборони заявило, що дрони були запущені з території Іраку . Перехоплення також відбувалися 18 і 24 липня .
16 липня лідер хуситів Абдул-Малік аль-Хусі заявив, що всі саудівські нафтові та інші важливі об’єкти стануть цілями, якщо Ер-Ріяд посилить свою участь у конфлікті . 24 липня хусити заявили про удари по двох саудівських нафтових танкерах у Червоному морі , а 27 липня оголосили про подальше розширення атак на енергетичний експорт Саудівської Аравії .
Йорданія. 28 липня Королівські військово-повітряні сили збили дрон у східній пустелі поблизу кордонів з Іраком і Саудівською Аравією . 18 липня йорданські сили перехопили чотири безпілотники , а 23–24 липня — сім ракет і шість дронів, запущених з Ірану . Йорданські військові заявили, що ці перехоплення відбувалися на тлі ознак можливої паузи в ударах між США та Іраном .
Ізраїль. 27 липня ізраїльські військові перехопили два дрони поблизу кордону з Йорданією. Їхнє походження на той момент з’ясовували . Раніше цього місяця ізраїльські та йорданські сили спільно перехопили іранську ракету, яка прямувала до йорданського міста Акаба .
Пауза в прямих бойових діях, оголошена після того, як президент Дональд Трамп зупинив 13-денну американську повітряну кампанію проти Ірану, від самого початку була нестійкою. Послідовні атаки оголили щонайменше чотири проблеми.
Посол США в ООН Майк Волтц заявив, що пауза має «створити простір для дипломатичних переговорів» . Водночас високопоставлений іранський посадовець повідомив Reuters, що Іран припинить власні атаки, доки США зберігатимуть паузу .
Однак Тегеран публічно заперечує, що прагне відновлення переговорів . Так виникла принципова розбіжність: Вашингтон трактує паузу як можливість для дипломатичного прориву, тоді як Іран — як взаємне припинення ударів без обов’язково узгодженого політичного процесу .
Поки США та Іран утримуються від прямих ударів одне по одному, іракські ополчення та хусити продовжують операції проти американських партнерів і регіональної інфраструктури.
Це створює ризик ланцюгової реакції: атака на консульство, нафтовий об’єкт або торговельне судно може змусити США чи Саудівську Аравію відповісти. Трамп уже погрожував Ірану «серйозним військовим покаранням» через удари хуситів . Якщо така відповідь відбудеться, нинішня пауза може швидко завершитися.
Сторони не погодили спільної рамки припинення вогню, системи перевірки чи механізму, який змушував би проксі-угруповання припинити атаки.
Американські медіа, зокрема Axios, також повідомляли про занепокоєння через скорочення запасів американських боєприпасів і засобів протиповітряної оборони . Це може означати, що навіть за бажання Вашингтон матиме обмежені можливості для військового забезпечення умов паузи.
Регіональні лідери паралельно просувають пропозиції про припинення вогню, можливе посередництво Пакистану та дипломатичні контакти щодо роззброєння «Хезболли». Але ці ініціативи не мають підтримки всіх сторін, особливо поки атаки пов’язаних із Іраном сил тривають .
Удари по Ербілю, Саудівській Аравії, Йорданії та Ізраїлю — не другорядний епізод конфлікту між США та Іраном. Вони є центральним випробуванням для будь-якої спроби його зупинити.
Пауза може зберегтися лише за умови, що Вашингтон і Тегеран зможуть — або захочуть — стримувати свої проксі-мережі. Поки ж прямого діалогу недостатньо: кожна нова атака створює політичний тиск для відповіді, а кожна відповідь збільшує ризик повернення до масштабної війни.