Заявлений прогрес — без згоди щодо моделі. 26 липня 2026 року Іран повідомив про прогрес у переговорах з Оманом щодо управління протокою — навіть попри відновлення американських ударів по Ірану . Однак Тегеран поки що виступає проти запропонованого Оманом регіонального консорціуму .

Як протока опинилася в центрі військового протистояння

• 28 лютого 2026 року США та Ізраїль розпочали масштабну спільну повітряну кампанію проти Ірану під кодовою назвою «Операція “Епічна лють”». Унаслідок ударів загинув верховний лідер Ірану Алі Хаменеї, після чого Іран випустив сотні ракет у напрямку Ізраїлю та держав Перської затоки .
• У відповідь Корпус вартових Ісламської революції фактично заблокував протоку для несанкціонованого руху та заборонив прохід через це вузьке місце .
• 18 квітня Іран повністю закрив Ормузьку протоку й відкрив вогонь по суднах після того, як США запровадили морську блокаду іранських портів .
• Короткочасне перемир’я розпалося на початку липня після атаки Ірану на комерційні судна в протоці . 14 липня США відновили морську блокаду і завдали кількох хвиль авіаударів по Ірану. Тегеран у відповідь атакував цілі в Бахрейні, Кувейті, Катарі, Йорданії та Омані .

Чому зірвалися переговори США та Ірану в Омані

Оман у лютому двічі проводив непрямі переговори між Вашингтоном і Тегераном у Маскаті — 6 та 26 лютого. Основною темою була іранська ядерна програма. Обидва раунди завершилися без угоди, після чого дипломати повернулися до своїх столиць .

28 лютого міністр закордонних справ Оману заявив, що Іран погодився ніколи не накопичувати збагачений уран, і назвав мир «досяжним» . Однак уже за кілька годин почалася американо-ізраїльська повітряна кампанія, що фактично зруйнувала цей дипломатичний канал.

До червня 2026 року американський посадовець повідомив, що Оман усунули від ролі посередника між США та Іраном . На початку липня Soufan Center констатував очевидний розпад американо-іранського перемир’я .

План Оману: регіональний консорціум замість контролю однієї країни

Оман офіційно представив Ірану план створення спільного регіонального механізму — консорціуму держав регіону, який колективно опікувався б управлінням Ормузькою протокою . За цією схемою Іран не мав би одноосібного контролю над водним шляхом .

Модель надихнута практикою Малаккської протоки: компанії, які користуються нею, добровільно роблять внески на навігацію, захист довкілля та пошуково-рятувальні операції . Запропонований консорціум також мав би відповідати за морську безпеку, рятувальні роботи та інші форми регіональної взаємодії. Участь і платежі передбачалися б добровільними .

Оман також розглядав варіант двох судноплавних коридорів із різними правилами управління: південного, що проходив би через оманські води та працював би за умов, близьких до довоєнних, і північного, прокладеного через іранські води .

Чому Тегеран відкидає пропозицію Маската

Іран вважає, що регіональний консорціум послабить його одноосібні повноваження, тому поки що виступає проти цієї моделі . Натомість Тегеран прагне укласти суто двосторонню домовленість з Оманом, у якій Іран відіграватиме провідну роль у стягненні платежів.

Є й принципова розбіжність щодо характеру цих платежів. Оман говорить про добровільні внески, тоді як Іран наполягає на обов’язковій оплаті та заявляє, що без неї суднам можуть заборонити прохід через протоку . Саме питання — добровільні внески чи обов’язкові збори — залишається одним із головних вузлів переговорів.

У чому Іран звинувачує США

Тегеран звинувачує Вашингтон у прагненні встановити військове домінування в регіоні та відмові прийняти «нові геополітичні реалії» . Морську блокаду США й поновлення авіаударів Іран подає як доказ того, що Вашингтон не може бути нейтральною стороною в питанні управління Ормузькою протокою .

Іран також наголошує на ролі Ізраїлю в ескалації конфлікту. Тегеран посилається на слова міністра закордонних справ Оману, який заявив, що США «втратили контроль над власною зовнішньою політикою», і звинуватив Ізраїль у тому, що він переконав Вашингтон завдати удару по Ірану .

Поточна ситуація

Ормузька протока залишається значною мірою закритою для несанкціонованого комерційного судноплавства. Американська блокада триває, періодичні авіаудари продовжуються, а переговори Ірану з Оманом упираються в фундаментальне питання: чи буде управління двостороннім — за іранською моделлю, — чи регіональним, як пропонує Маскат.

Поки що сторони не досягли всеосяжного перемир’я або домовленості про повне відновлення судноплавства.

Заявлений прогрес — без згоди щодо моделі. 26 липня 2026 року Іран повідомив про прогрес у переговорах з Оманом щодо управління протокою — навіть попри відновлення американських ударів по Ірану . Однак Тегеран поки що виступає проти запропонованого Оманом регіонального консорціуму .

Як протока опинилася в центрі військового протистояння

• 28 лютого 2026 року США та Ізраїль розпочали масштабну спільну повітряну кампанію проти Ірану під кодовою назвою «Операція “Епічна лють”». Унаслідок ударів загинув верховний лідер Ірану Алі Хаменеї, після чого Іран випустив сотні ракет у напрямку Ізраїлю та держав Перської затоки .
• У відповідь Корпус вартових Ісламської революції фактично заблокував протоку для несанкціонованого руху та заборонив прохід через це вузьке місце .
• 18 квітня Іран повністю закрив Ормузьку протоку й відкрив вогонь по суднах після того, як США запровадили морську блокаду іранських портів .
• Короткочасне перемир’я розпалося на початку липня після атаки Ірану на комерційні судна в протоці . 14 липня США відновили морську блокаду і завдали кількох хвиль авіаударів по Ірану. Тегеран у відповідь атакував цілі в Бахрейні, Кувейті, Катарі, Йорданії та Омані .

Чому зірвалися переговори США та Ірану в Омані

Оман у лютому двічі проводив непрямі переговори між Вашингтоном і Тегераном у Маскаті — 6 та 26 лютого. Основною темою була іранська ядерна програма. Обидва раунди завершилися без угоди, після чого дипломати повернулися до своїх столиць .

28 лютого міністр закордонних справ Оману заявив, що Іран погодився ніколи не накопичувати збагачений уран, і назвав мир «досяжним» . Однак уже за кілька годин почалася американо-ізраїльська повітряна кампанія, що фактично зруйнувала цей дипломатичний канал.

До червня 2026 року американський посадовець повідомив, що Оман усунули від ролі посередника між США та Іраном . На початку липня Soufan Center констатував очевидний розпад американо-іранського перемир’я .

План Оману: регіональний консорціум замість контролю однієї країни

Оман офіційно представив Ірану план створення спільного регіонального механізму — консорціуму держав регіону, який колективно опікувався б управлінням Ормузькою протокою . За цією схемою Іран не мав би одноосібного контролю над водним шляхом .

Модель надихнута практикою Малаккської протоки: компанії, які користуються нею, добровільно роблять внески на навігацію, захист довкілля та пошуково-рятувальні операції . Запропонований консорціум також мав би відповідати за морську безпеку, рятувальні роботи та інші форми регіональної взаємодії. Участь і платежі передбачалися б добровільними .

Оман також розглядав варіант двох судноплавних коридорів із різними правилами управління: південного, що проходив би через оманські води та працював би за умов, близьких до довоєнних, і північного, прокладеного через іранські води .

Чому Тегеран відкидає пропозицію Маската

Іран вважає, що регіональний консорціум послабить його одноосібні повноваження, тому поки що виступає проти цієї моделі . Натомість Тегеран прагне укласти суто двосторонню домовленість з Оманом, у якій Іран відіграватиме провідну роль у стягненні платежів.

Є й принципова розбіжність щодо характеру цих платежів. Оман говорить про добровільні внески, тоді як Іран наполягає на обов’язковій оплаті та заявляє, що без неї суднам можуть заборонити прохід через протоку . Саме питання — добровільні внески чи обов’язкові збори — залишається одним із головних вузлів переговорів.

У чому Іран звинувачує США

Тегеран звинувачує Вашингтон у прагненні встановити військове домінування в регіоні та відмові прийняти «нові геополітичні реалії» . Морську блокаду США й поновлення авіаударів Іран подає як доказ того, що Вашингтон не може бути нейтральною стороною в питанні управління Ормузькою протокою .

Іран також наголошує на ролі Ізраїлю в ескалації конфлікту. Тегеран посилається на слова міністра закордонних справ Оману, який заявив, що США «втратили контроль над власною зовнішньою політикою», і звинуватив Ізраїль у тому, що він переконав Вашингтон завдати удару по Ірану .

Поточна ситуація

Ормузька протока залишається значною мірою закритою для несанкціонованого комерційного судноплавства. Американська блокада триває, періодичні авіаудари продовжуються, а переговори Ірану з Оманом упираються в фундаментальне питання: чи буде управління двостороннім — за іранською моделлю, — чи регіональним, як пропонує Маскат.

Поки що сторони не досягли всеосяжного перемир’я або домовленості про повне відновлення судноплавства.