Macquarie вже суттєво переглянула свої оцінки. 23–24 червня банк знизив середній прогноз для Brent — міжнародного нафтового еталона — до 77 доларів за барель у 2026 році та 64 доларів у 2027-му. Раніше йшлося відповідно про 89 і 74 долари .
Це різко контрастує з найгіршим сценарієм Macquarie від березня 2026 року: тоді банк допускав зростання ціни до 200 доларів за барель, якщо війна триватиме до червня, а Ормузька протока залишатиметься закритою .
Macquarie пов’язує поспіх із політичним календарем США. До проміжних виборів до Конгресу залишалося менш як 100 днів, а адміністрація у Вашингтоні зазнавала дедалі більшого тиску, щоб завершити конфлікт і стримати ціни на бензин напередодні голосування .
У цьому контексті Двіведі описав позицію Вашингтона мовою опціонного ринку: «Вони мають довгу позицію за опціоном пут, але її вартість із часом зменшується, а датою експірації є проміжні вибори» . Простими словами, політична цінність швидкого зниження цін на паливо зменшується з кожним днем.
| Прогноз | Macquarie, 24 червня | Morgan Stanley, 30 червня |
|---|---|---|
| Середня ціна Brent у 2026 році | 77 доларів за барель | — |
| Середня ціна Brent у 2027 році | 64 долари за барель | 75 доларів у першій половині року; 70 — у другій |
| Brent у III кварталі 2026 року | — | 75 доларів за барель |
| Brent у IV кварталі 2026 року | — | 80 доларів за барель |
Morgan Stanley також перейшла від сценарію тривалого дефіциту до очікувань надлишку:
Серед додаткових факторів ризику Morgan Stanley назвала сильне зростання видобутку у США та слабкий попит у Китаї .
Ринок почав закладати у ціни перспективу деескалації ще до появи остаточної угоди:
Однак падіння котирувань не означає, що фізичні поставки вже повністю нормалізувалися. Танкерні маршрути, страхування, безпека судноплавства та відновлення видобутку можуть потребувати значно більше часу, ніж реакція фінансових ринків на політичні заяви.
17 червня 2026 року США та Іран підписали меморандум про взаєморозуміння, який передбачав 60-денне припинення вогню та 60-денний період переговорів щодо постійної угоди . Згідно з домовленістю, рух через Ормузьку протоку мав відновитися до повної пропускної здатності протягом 30 днів .
Водночас домовленість від самого початку залишалася нестійкою, а паузу неодноразово переривали спалахи насильства . На початку липня бойові дії знову посилилися, фактично зруйнувавши попередній режим припинення вогню .
Нова пауза настала на вихідних 25–26 липня, коли США та Іран призупинили удари після двох тижнів поновлених атак. Це відновило надії на дипломатичне врегулювання та поступове відновлення судноплавства через Ормузьку протоку .
Macquarie вважає, що фінальна угода може бути досягнута вже «за кілька тижнів, а не місяців» . Проте переговори ще тривають, а 60-денна рамка, закладена в початковому меморандумі, формально продовжує діяти .
Найбільша загроза для цього сценарію — новий зрив домовленостей. 17 червня Дональд Трамп одночасно попереджав про можливість бомбардувальної кампанії, якщо Іран не виконуватиме умов угоди . Це підкреслює, наскільки високою залишається напруга навіть під час дипломатичної паузи.
Раніше Іран заперечував факт переговорів зі США на окремих етапах конфлікту . Крім того, домовленості залежать від продовження ядерних переговорів у Швейцарії . Якщо ці переговори проваляться, припинення вогню може знову зруйнуватися, а бойові дії — відновитися .
У такому разі поставки через протоку знову опиняться під загрозою, і нинішній прогноз надлишку швидко зміниться на сценарій дефіциту та нового стрибка цін. Отже, нафтовий ринок зараз балансує між двома протилежними ризиками: надлишком дешевшої нафти у разі стійкої угоди та різким скороченням пропозиції, якщо перемир’я не витримає чергового випробування.