Ізраїльські посадовці заявили, що звільнені були затримані під час війни, а не засуджені за злочини, скоєні до її початку. Ізраїльська армія також заявила, що не вважає їх «терористами» .
Упродовж війни та періоду перемир’я Ізраїль періодично звільняв затриманих із Гази невеликими групами — зазвичай по 10–20 людей кожні кілька тижнів. Передача 28 липня стала помітно масштабнішою за такі попередні звільнення .
Кілька джерел описали їхній стан як «виснажений і травмований» . Деякі люди прибули на інвалідних візках, а журналісти на місці повідомляли про видимі тілесні ушкодження та сильне виснаження .
Звільнені розповідали про жорстоке поводження під час утримання в ізраїльських місцях ув’язнення, зокрема про побиття, голод і ізоляцію . Ці свідчення вписуються у ширший масив звинувачень, які з’являлися протягом війни та перемир’я:
Водночас доступної інформації недостатньо, щоб підтвердити, що кожне з описаних звинувачень стосується саме всіх 60 людей, звільнених 28 липня. Йдеться про свідчення окремих звільнених і ширший контекст повідомлень про умови утримання.
Окремої детальної офіційної відповіді Ізраїлю на звинувачення, пов’язані саме зі звільненням 28 липня, у доступних повідомленнях не виявлено.
Ізраїльська пенітенціарна служба раніше загалом заперечувала систематичне жорстоке поводження із затриманими. У відповідь на публікацію Wall Street Journal на початку липня 2026 року служба назвала такі твердження «неправдивими, повторно озвученими та такими, що не мають жодних фактичних підстав» . Ізраїльські органи влади наполягають, що поводяться із затриманими відповідно до закону.
МКЧХ не має можливості відвідувати палестинських затриманих в ізраїльських місцях ув’язнення з 7 жовтня 2023 року. Верховний суд Ізраїлю залишив чинною заборону на такі візити, пославшись на міркування безпеки, пов’язані із ситуацією із заручниками .
У жовтні 2025 року за посередництва США Ізраїль та ХАМАС уклали угоду про перемир’я, яка мала покласти край дворічній війні. Перший етап передбачав звільнення ХАМАС усіх живих ізраїльських заручників в обмін на значну кількість палестинських ув’язнених і затриманих .
Під час початкового обміну Ізраїль звільнив приблизно 1 700–2 000 палестинців. Більшість із них становили жителі Гази, затримані під час війни . Подальші передачі були меншими й тривали у 2025 та 2026 роках:
За даними Товариства палестинських в’язнів, станом на липень 2026 року в ізраїльському адміністративному ув’язненні залишалися понад 1 000 палестинців. Багатьох утримують без висунення обвинувачень .
ХАМАС неодноразово заявляв, що подальші переговори про перемир’я можливі лише за умови виконання Ізраїлем зобов’язань щодо звільнення палестинських ув’язнених, і звинувачував Ізраїль у затягуванні цього процесу . Тому передача 60 людей, попри її найбільший за тривалий час масштаб, відбулася на тлі застою в переговорах про наступні етапи угоди .