Чому Марія Коріна Мачадо відмовилася від переговорів щодо Венесуели за підтримки США

Головна претензія Мачадо полягає не в самому діалозі, а в умовах його проведення. На її думку, участь без «реальних гарантій» може легітимізувати перехідний процес, у якому не враховано справжній мандат опозиції .

Про які переговори йдеться

Переговори 1 серпня мають стати діалогом між двома парламентськими структурами, які претендують на легітимність у Венесуелі .

З одного боку — підконтрольна уряду Національна асамблея, сформована після виборів 2020 року, які опозиція бойкотувала. З іншого — паралельна опозиційна асамблея, що виникла після парламентських виборів 2015 року. Її очолює Дінора Фіґера — депутатка в еміграції, яка повернулася до Каракаса в червні 2026 року після восьми років за кордоном .

Офіційно сторони мають розпочати «спільний робочий порядок денний», покликаний сприяти демократичному відновленню інституцій після усунення Ніколаса Мадуро в січні 2026 року . Про домовленість майже одночасно оголосили Фіґера та Хорхе Родрігес — голова контрольованої урядом Національної асамблеї й брат виконувачки обов’язків глави держави Дельсі Родрігес .

Як США усунули Мачадо від ролі головної переговорниці

Адміністрація Дональда Трампа обійшла Мачадо й підтримала Фіґеру як головну представницю опозиції на переговорах . Це рішення змістило фокус із найвідомішої противниці венесуельської влади на політикиню, яку Вашингтон обрав для ведення діалогу .

Такий крок став частиною ширшого охолодження відносин між Мачадо та Білим домом. За даними The New York Times, Трамп від самого початку американської операції у Венесуелі не підтримав її як майбутню лідерку країни, побоюючись, що вона принесе «хаос» і ускладнить взаємодію з перехідним урядом .

У червні–липні американські посадовці також різко критикували спроби Мачадо повернутися до Венесуели після руйнівних землетрусів. У Вашингтоні її ініціативи називали «гротескним політичним трюком», а представник Державного департаменту заявив, що вони є «контрпродуктивними» .

Чого хочуть досягти переговори

В аналітичному матеріалі від 22 липня Atlantic Council назвав переговори «можливістю для США закріпити перемогу». За оцінкою експертів організації, 1 серпня представники перехідного уряду та опозиції мають розпочати офіційні консультації, спрямовані на «зміцнення демократичних інституцій» і створення «дорожньої карти до демократії» .

Atlantic Council також вважає, що Сполучені Штати мають достатні важелі впливу на Каракас, щоб домагатися конкретних інституційних реформ і підштовхувати країну до демократичного переходу .

Окремі аналітики описують американський підхід як план із трьох етапів: стабілізація, відновлення та політичний перехід. Водночас уряд Венесуели досі не представив чіткого графіка проведення виборів .

Чому переговори поглибили розкол опозиції

Процес уже відкрито розділив венесуельську опозицію. 16 липня Мачадо скликала свою коаліцію, щоб обговорити діалог із чавізмом — політичним рухом, що виріс із спадщини Уго Чавеса, — який вона назвала процесом, «не скликаним і не контрольованим» нею. Однак зрештою її не допустили до головної переговорної ролі .

Тим часом фракція на чолі з Фіґерою, яку підтримує Вашингтон, продовжила підготовку до переговорів. Це спричинило відкритий конфлікт між жорсткішою частиною опозиції — зокрема рухом Vente Venezuela та Єдиною платформою — і переговорниками, яких підтримали США .

Журнал The New Yorker описав шість місяців Мачадо у Вашингтоні як «фруструючу боротьбу»: вона спостерігала, як адміністрація, до якої сама намагалася заручитися підтримкою, зрештою відвернулася від неї . За одним із повідомлень, Мачадо навіть пропонувала повернутися до Венесуели, щоб допомогти координувати гуманітарну допомогу після землетрусів, але адміністрація США відмовила їй .

Позиція Мачадо щодо виборів 2024 року

Відмова від переговорів не означає, що Мачадо відмовилася від своєї ключової політичної вимоги. Вона й надалі наполягає на результатах спірних президентських виборів 2024 року.

Спільну заяву 26 липня підписав Едмундо Гонсалес Уррутія, якого опозиція висунула кандидатом після того, як влада не допустила Мачадо до участі у виборах . Обоє продовжують стверджувати, що саме Гонсалес Уррутія здобув перемогу. Уряд, пов’язаний із Мадуро, а згодом і перехідний уряд Дельсі Родрігес, цього результату не визнали .

Підписавши заяву, Мачадо вкотре підтвердила: на її думку, Гонсалес Уррутія є законним переможцем, а будь-який політичний перехід має враховувати його мандат . Саме тому для неї питання переговорів — це не лише участь за столом, а й те, хто має право представляти венесуельську опозицію та на яких умовах може бути побудована майбутня демократія.